Більше 5 років у полтавських студентів канікули не влітку, а взимку. Таке явище спричинене економією коштів на опаленні, бо це досить недешеве задоволення. Як зазначає керівництво ВНЗ, саме таким чином вдається «тримати ціни» за навчання на доступному рівні.
Для економії на обігріві деякі вищі навчальні заклади в Україні, а нещодавно й український флагман КНУ ім. Т. Шевченка, вже пішли на довгострокові канікули, ввівши дистанційне навчання.
Схема своєрідної «економії» виглядає наступним чином.
Вересень - звичний для всіх початок навчального року. А от уже у листопаді починається сесія, однак приміщення у ВНЗ ще не опалюється, тому студенти пишуть іспити в рукавицях.
Грудень, у переважній більшості випадків – виробнича практика. Однак, всім відомо, як проходить практика: неоплачувана, до того ж «чужаків» у вигляді практикантів менше всього бажають бачити на підприємствах та установах. Тому необхідні документи підписуються не доходячи до самого об’єкту проходження практики.
Січень – майже 2 тижні – свята, а потім 2 тижні – канікули.
Найулюбленіше у лютому – дистанційне навчання, а по факту, ті ж самі канікули, хіба що можливо зобов’яжуть написати конспект. А так як, 70 % навчального матеріалу йде на самоопрацювання, то дистанційне навчання як раз і входить до нього. І то вже справа кожного: цікаво – вчи, ні – твоє діло.
Березень, квітень, травень і червень – навчальний процес. І тут вже індивідуально: або наприкінці червня сесія, або у липні. Декілька тижнів іспитів і знову практика. Як правило, від 2 до 4 тижнів. Система проходження літньої практики від зимової не особливо відрізняється.
Таким чином, на відпочинок залишається декілька тижнів серпня, щоб студенти перевідпочили від такого «насиченого» навчального року.
Яка ситуація з викладачами?
Їх «виганяють» за власний рахунок на вихідні, як правило по п’ятницям. А студентам за цей день перерозподіляють пари на інші дні тижня. Таким чином, ще один вихідний з’являється. Для випускних курсів існує ще таке поняття як «науково-дослідна робота», а по факту – знову вихідний. Таким чином, 3 дні в тиждень – «робочі». До того ж, не кожен студент 70% матеріалу дійсно опрацьовує. Тому під час НДР студент працює, щоб заробити на диплом, а потім - щоб працювати, де він нікому не потрібен. Таке можливо лише в Україні.
Куди ми котимось та що «на виході»?
По-перше, дипломовані спеціалісти, але без практики. Суто теоретики. Наприклад, у Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету видаються дипломи льотчикам з позначкою, «без льотної практики». Такий собі «льотчик-зальотчик». Аналогічна ситуація як з вчителями, так і з економістами, юристами і т.д.
По-друге, якість освіти «кульгає». 70% матеріалу на самоопрацювання майже не перевіряється. Тобто 70% профільного матеріалу не доноситься до майбутнього спеціаліста. Звідси з’являються питання щодо кваліфікації спеціаліста.
По-третє, робочими місцями навіть бюджетників не забезпечують.
Так хто ж буде працювати по спеціальності, коли по закінченню ВНЗ майже кожен другий спеціаліст - не спеціаліст?
Звинувачувати студентів, що вони нічого не вчать – марно. А коли їм вчитись, як то «економія», то практика, то НДР, то скорочений навчальний день або зовсім вихідний.
Складається враження, що керівництво ВНЗ, вводячи вище зазначений перелік «вихідних», не замислюється, що економлячи на опаленні – вбивається система освіти, а разом з нею і кваліфіковані спеціалісти. З такими діями зовсім скоро ми пожнемо плоди всіх наших діянь.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.