НА ТОБІ НЕБОЖЕ, ЩО МЕНІ НЕ ГОЖЕ

Насправді ж, така заява видається подачкою з барського плеча без деокупації Донбасу та повернення під контроль України Автономної Республіки Крим.

НА ТОБІ НЕБОЖЕ, ЩО МЕНІ НЕ ГОЖЕ

Під річницю введення окупаційних військ на Українські землі, Товариство з обмеженою (без)відповідальністю «Putin & Company» вирішило зробити, на їхній погляд, гучну заяву. І не вустами другорядних дійових осіб на кшталт глашатаїв з Державної думи, Адміністрації Президента чи МЗС РФ, а самого ВВП. От тільки обраний рівень озвучення позиції дещо не відповідає прогнозованому пафосу самої заяви.

Так, президент РФ Володимир Путін під час рядової зустрічі з представниками ЗМІ 11 січня заявив, що Росія готова повернути Україні її військову техніку з окупованого Криму. Також він «не забув» зауважити, що ця «техніка перебуває в жалюгідному стані».

Для внутрішнього монополізованого товариством політичного ринку на передодні чергових виборів, такі висловлювання є способом демонстрації нібито миротворчої місії, яку на себе взяв вождь; способом показати прагнення до відлиги у відносинах з сусідами; способом показати «несправедливість» накладених санкцій. Звичайно, що побудована вертикаль тут же підхопила свіжу хвилю, щоб донести інформацію у найвіддаленіші куточки країни – навіть туди, куди звичайним транспортом не добратися по причині відсутності доріг, до слухачів, готових схвально сприймати чергову порцію пропаганди.

Насправді ж, така заява видається подачкою з барського плеча без деокупації Донбасу та повернення під контроль України Автономної Республіки Крим. Особливо явним це є на фоні підтримки України міжнародним співтовариством в тому числі й її армії, оскільки епопея повернення вкраденого тягнеться з часу самої анексії Криму. Ще 5 липня 2014 року, після вторгнення на Донбас, в МЗС РФ заявили, що Росія припинила передачу Україні озброєнь і техніки з Криму до «повного припинення українськими силовиками бойових дій» на сході. В 2014 році українська армія дійсно була далеко не в кращій бойовій формі в результаті її «реформування» під постійним контролем військових РФ. Але за роки протистояння вона змужніла, була модернізована і на сьогодні ціною тисяч жертв стримує східного сусіда від просування на захід.

Очевидним в цій історії є той факт, що агресор розуміє, що йому прийдеться, рано чи пізно, повернути викрадене. І не слід забувати, що за скоєне незабаром потрібно буде відповісти і перед людським судом, і перед Судом Всевишнім.