Кожна держава сучасного Світу провадить свою діяльність у двох вимірах: матеріальної та медіа-реальності.
Неписаним
обов’язком влади є піклуватися про
усебічний інтелектуальний розвиток
своїх громадян, підтримувати їх моральне
здоров’я та виховувати національну
свідомість. Безпосередня реалізація
такого обов’язку провадиться засобами
інформаційної політики через ЗМІ. У цій
статті ми розглянемо російський
інформаційний простір та його «героїв».
Головною
проблемою російської інформаційної
політики є її перенасиченість пропагандою.
Пропаганда ж в, першу чергу, розрахована
на бідних малоосвічених людей, які не
можуть дозволити собі альтернативних
джерел інформації окрім телебачення
чи радіо. Мозок сучасної людини як
шлунок, постійно відчуває інформаційний
голод. Коли наявна інформаційна потреба,
але немає вибору, то, звісно, споживають
те, що є. Але з інформацією як і з їжею,
ніколи не пізно почати правильне
харчування – ніколи не пізно розглянути
альтернативні джерела та застосувати
критичне мислення.
Офіційні
заяви посадових осіб Росії та їх
телевізійні програми соціально-економічного
розвитку часто проголошують такі одіозні
речі, що непідготовленому глядачу буде
складно оцінити адекватність людей на
блакитному екрані.
Переглянемо
останні заголовки, які складно читати
серйозно:
«Аміна
Окуєва посмертно арештована у Москві
за терористичні заклики»
(http://sosedi2015.ru/amina-okueva-posmertno-arestovana-v-moskve/).
Певно живі російські злочинці вже давно
за гратами, тож тепер треба арештовувати
загиблих українців.
«ФСБ
направило в мерію Нового Уренгоя запит
щодо підтвердження українських коренів
школяра Десятниченко»
(https://www.znak.com/2017-11-21/fsb_napravila_v_meriyu_novogo_urengoya_zapros_ob_ukrainskih_kornyah_shkolnika_desyatnichenko).
Масове гноблення школяра, який у своїй
доповіді у Бундестазі зазначив, що
«деякі німці часів Другої Світової
війні хотіли жити мирно і не хотіли
воювати». Хлопчика встигли звинуватити
у «реабілітації нацистських злочинців»,
а ФСБ вирішило перевірити його родинні
зв’язки з українцями.
На
одному ж з головних телеканалів щоденно
у передачі «Открытым текстом» виступає
з різноманітною агресивною критикою
України Вассерман, відомий своєю заявою
про те, що у 2018 році Україна без Галичини
увійде до нового Південно-Західного
федерального округу Росії. Його виступи
навіть складно назвати критикою, частіше
він просто викрикує надірваним голосом
безпідставні грубі звинувачення на
адресу української влади, армії, або
Заходу (https://www.youtube.com/watch?v=I-KtBzBfehU). А чого
варті регулярні
сюжети російських новин про зону АТО,
які повідомляють про чисельні обстріли
українськими військовими поселень та
містечок, навіть не озвучуючи їх назв.
Як доказ – просто показують незрозумілі
відео побиття та розвалені будинки.
Як
би аморально це не було, але російська
пропаганда проникла навіть у дитячу
літературу (https://www.litres.ru/evgeniy-sivkov/hrabraya-kopeyka/?prx=9FZ1Ma2wnZ59F2&aip=5zcW&click_id=9FZ1Ma2wnZ59F2).