Кожна держава сучасного Світу провадить свою діяльність у двох вимірах: матеріальної та медіа-реальності.
Неписаним
обов’язком влади є піклуватися про
усебічний інтелектуальний розвиток
своїх громадян, підтримувати їх моральне
здоров’я та виховувати національну
свідомість. Безпосередня реалізація
такого обов’язку провадиться засобами
інформаційної політики через ЗМІ. У цій
статті ми розглянемо російський
інформаційний простір та його «героїв».
Головною
проблемою російської інформаційної
політики є її перенасиченість пропагандою.
Пропаганда ж в, першу чергу, розрахована
на бідних малоосвічених людей, які не
можуть дозволити собі альтернативних
джерел інформації окрім телебачення
чи радіо. Мозок сучасної людини як
шлунок, постійно відчуває інформаційний
голод. Коли наявна інформаційна потреба,
але немає вибору, то, звісно, споживають
те, що є. Але з інформацією як і з їжею,
ніколи не пізно почати правильне
харчування – ніколи не пізно розглянути
альтернативні джерела та застосувати
критичне мислення.
Офіційні
заяви посадових осіб Росії та їх
телевізійні програми соціально-економічного
розвитку часто проголошують такі одіозні
речі, що непідготовленому глядачу буде
складно оцінити адекватність людей на
блакитному екрані.
Переглянемо
останні заголовки, які складно читати
серйозно:
«Аміна
Окуєва посмертно арештована у Москві
за терористичні заклики»
(http://sosedi2015.ru/amina-okueva-posmertno-arestovana-v-moskve/).
Певно живі російські злочинці вже давно
за гратами, тож тепер треба арештовувати
загиблих українців.
«ФСБ
направило в мерію Нового Уренгоя запит
щодо підтвердження українських коренів
школяра Десятниченко»
(https://www.znak.com/2017-11-21/fsb_napravila_v_meriyu_novogo_urengoya_zapros_ob_ukrainskih_kornyah_shkolnika_desyatnichenko).
Масове гноблення школяра, який у своїй
доповіді у Бундестазі зазначив, що
«деякі німці часів Другої Світової
війні хотіли жити мирно і не хотіли
воювати». Хлопчика встигли звинуватити
у «реабілітації нацистських злочинців»,
а ФСБ вирішило перевірити його родинні
зв’язки з українцями.
На
одному ж з головних телеканалів щоденно
у передачі «Открытым текстом» виступає
з різноманітною агресивною критикою
України Вассерман, відомий своєю заявою
про те, що у 2018 році Україна без Галичини
увійде до нового Південно-Західного
федерального округу Росії. Його виступи
навіть складно назвати критикою, частіше
він просто викрикує надірваним голосом
безпідставні грубі звинувачення на
адресу української влади, армії, або
Заходу (https://www.youtube.com/watch?v=I-KtBzBfehU). А чого
варті регулярні
сюжети російських новин про зону АТО,
які повідомляють про чисельні обстріли
українськими військовими поселень та
містечок, навіть не озвучуючи їх назв.
Як доказ – просто показують незрозумілі
відео побиття та розвалені будинки.
Як
би аморально це не було, але російська
пропаганда проникла навіть у дитячу
літературу (https://www.litres.ru/evgeniy-sivkov/hrabraya-kopeyka/?prx=9FZ1Ma2wnZ59F2&aip=5zcW&click_id=9FZ1Ma2wnZ59F2).
Більшість
каналів російського телебачення
неможливо сприймати без гумору, або
співчуття.
Існує
велика кількість людей, для яких єдиним
джерелом інформації є телебачення. В
першу чергу це малозабезпечені та
пенсіонери, які вже тривалий час
споживають інформаційну пропаганду і
ледве не моляться на неї. Складно
прописати алгоритм «роззомбування»
таких людей, адже їх мотиви вірування
у істини з блакитних екранів роками
підкріплювалися щоденними переглядами
яскраво емоційно-насичених брехливих
сюжетів про розіп’ятих українцями
хлопчиків, та напої з крові російських
немовлят. Як би жахливо це не звучало,
але поведінка «зазомбованих» пропагандою
людей багато в чому нагадує сектантів.
Такі сюжети дійсно пагубно впливають
на психіку та емоційний стан, тож для
реабілітації від пропаганди постраждалим
буде доречною допомога психологів.
Для
отримання біль-менш об’єктивної
інформації про відведену державою роль
пропаганді, можна почитати державний
бюджет РФ. Там викладені вражаючі цифри
видатків, на ЗМІ – у 2018 році видатки на
телебачення заплановано підняти до
80,2 мільярдів рублів, а у 2019 році до 82,7
мільярдів. Як говорять в Росії: «Хозяин
сказал, журналист прыгнул!».
При
цьому, доцільно також звернути увагу
на витрати бюджету на силові структури,
оскільки армія та поліція Російській
Федерації обійдуться цього року в 4,3
рази дорожче за освіту та медицину. Це
передбачувано, адже скоро вибори, тож
потрібні кошти для розгону мітингів.
Щоб
зробити об’єктивні висновки про
насиченість провладною пропагандою
російських ЗМІ, можна просто подивитися
цьогорічну церемонію вручення російської
загальнонаціональної індустріальної
телевізійної премії за найвизначніші
досягнення в галузі телевізійних
мистецтв «ТЭ́ФИ» (https://www.youtube.com/
watch?v=To27HCO2F-4). Отож
кращою інформаційно-аналітичною
програмою
стали «Вести недели» з добре відомим
нам ведучим Дмитром Кисельовим. А
найкращим інтерв‘юером став Володимир
Соловйов. Прізвища говорять самі за
себе.
Кожна
держава має витрачати кошти на захисту
свого інформаційного простору. Адже
влада не ті, хто сидить у будівлях
адміністративного значення, а ті, чию
ідеологію і переконання люди приймають
за істину, далі відстоюють і усіляко
підтримують.
Війну
виграє той, хто спершу виграє консцієнтальну
війну. При виборі методики в цьому
питанні Росія бере приклад з СРСР,
інтернет перенасичений відео-матеріалами,
де діти декларують хавалебні віршики
Путіну. А сам Володимир Путін певно
завойовує прихильність ностальгуючих
за СРСР старших поколінь.
На
сьогодні російська влада передусім
прагне зберегти ілюзорний образ величі
власної держави, першочергово – в очах
свого населення. На жаль для підтримки
власного авторитету російські урядовці
не намагаються реалізувати високі
стандарти життя, а витрачають бюджетні
кошти на пропаганду в усіх її іпостасях.
Навіть
не зважаючи на те, що російська пропаганда
направлена проти України, кожному
українцю прикро, що влада РФ для реалізації
своїх меркантильних інтересів винищує
власні ресурси людського капіталу.
Брудна пропаганда, яка ллється з чисельних
інформаційних джерел, паралізує
інтелектуальний потенціал багатомільйонної
слов’янської країни, зомбуючи своїх
громадян глобальною дезінформацією.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.