Якими ресурсами раціонально вигравати війни ХХІ століття?

«Консолідована міжнародна спільнота – це міф», писав видатний польський філософ і соціолог Зігмунд Бауман і в деякій мірі був правий.

<sub>Важко не погодитись, що ледве не з народження кожна людина потрапляє в умови змагання: за відзнаки найуспішнішого учня, найкращого студента, найкваліфікованішого спеціаліста свого фаху…
Людина постійно прагне кращого, щоб забезпечити собі гідне життя та безжурне майбутнє своїм дітям.
Так і кожна країна Світу, щоб забезпечити своїх громадян належним рівнем життя та оптимальними перспективами самореалізації, перебуває в постійній конкуренції з іншими країнами в усіх можливих сферах, будь то економіка, наука, медицина чи спорт.
Не будучи істориками, можемо констатувати, що з самого моменту виникнення такого соціально-політичного утворення як держава – країни Світу перебувають в перманентному геополітичному антагонізмі.
Якщо ж деяка країна накопичує солідну кількість ресурсів, значно випереджаючи сусідів, то логічно, що далі така країна претендуватиме на статус «гегемона», або ж «економічного ядра», прагнучи зробити своїх сусідів країнами економічної периферії (за термінологією І. Валлерстайна). Але увесь цей процес проходитиме без застосування зброї!
Очевидно, що країни Світу конкурують за лідерство у світовій економіці, що в подальшому визначає їх роль у світовій торгівлі, міжнародному русі капіталів, та у міжнародних валютно-розрахункових стосунках. Прагнення кожної держави максимально реалізувати свої економічні та геополітичні інтереси є абсолютно природнім. Цивілізовані країни, для реалізації свого потенціалу, вкладають кошт у розвиток інноваційних технологій, купують інтелектуальний продукт, оптимізують та здешевлюють своє виробництво, в той же час підвищуючи якість і конкурентоспроможність. Звісно, така модель розвитку є оптимальною.
Державний рівень організації, по великому рахунку мало відрізняється від людського, а політичні ігри на міжнародній арені часто в точності відтворюють людські взаємодії. Аналогія є навіть надто явною.
Отож, людина, бажаючи досягти економічного достатку, може піти двома шляхами: заробляти чесно або грабувати інших, переступаючи норми моралі. Так і держава, бажаючи реалізувати свої геополітичні інтереси, може чесним шляхом розвивати свою економіку, або ж анексувати території інших держав, присвоювати їхні активи та статки, порушуючи міжнародне законодавство.
Не заглиблюючись в деталі світової історії кожна, навіть малоосвічена людина відповідь, що протистояння між країнами прийнятне в політичному, економічному, культурному… але в ЖОЖНОМУ разі не в військовому просторі. Застосування зброї є вкрай аморальним актом в будь-якій ситуації. Здавалося б, що збройне протистояння – це пережиток варварських часів. Які можуть бути війни у цивілізованому суспільстві, де за міжнародними стандартами людське життя, честь і гідність визнаються найвищою цінністю? Як не прикро, але таке існує і у сучасній реальності.
Поглянемо на карту гарячих точок Світу станом на 21 вересня 2017 року:
(21 вересня – Міжнародний день миру та всезагального припинення вогню, відмови від насильства)
*Джерело даних: білоруський новинний портал «ТУТ БАЙ МЕДИА»
На жаль, автори даної мапи припустилися грубої помилки стосовно військового конфлікту на Донбасі України – він є збройним конфліктом високої інтенсивності і відмітити його потрібно було червоним маркером. За термінологією, застосованою на самому ж news.tut.by: «Збройним конфліктом високої інтенсивності – є постійні бойові дії із застосуванням звичайних збройних засобів та засобів масового ураження (за виключенням ядерної зброї); залученням іноземних держав та коаліції. Такі конфлікти часто супроводжуються масовими та багаточисельними терактами. Характеризуються високим рівнем жертв – понад 500 на рік та більше.» На жаль, усе перераховане у нас в наявності. Станом на 10.11.2017 р. на території збройних протистоянь на Донбасі зафіксовано понад 11 тис. людських жертв, з яких понад 3 тис. цивільні, і більше 22 тис. поранених.
Вельми прикро, що Російська Федерація обрала такі аморальні методи реалізації своїх інтересів.
Мимо волі згадується сумний анекдот:
Прилітає на Землю інопланетянин, щоб внести землян в «Каталог розумних цивілізацій» і запитує:
- Чому при достатку землі, води і світла багато на Землі голодують?
- Грошей немає.
- Чому при всіх ваших можливостях так багато безпритульних?
- Грошей не вистачає.
- Чому ви так свою планету забруднюєте?
- Грошей немає, щоб влаштувати інакше.
- Чому так багато хворих, яких можна вилікувати?
- Грошей мало.
- А чому у вас стільки вбивств?
- Через гроші.
- Що-ж це за ресурс такий дефіцитний, який вам жити нормально не дає? Може вам допомогти його з інших планет завезти? І взагалі, де ви його добуваєте?
- (опустивши очі) Завозити не треба, ми їх самі друкуємо.
І викреслив інопланетянин землян зі списку розумних істот ...
На жаль, у ХХІ ст. у цивілізованому Світі при наявності можливостей оптимальної організації світових процесів, навіть сьогодні знаходяться «Гітлери», які ставлять власні інтереси понад усе, не зважаючи на сотні тисяч життів, які вони калічать, щоб підняти свій рейтинг «до 80% підтримки».</sub>