Факт того, що Росія, всупереч міжнародним законам та домовленостям, провадить агресивну загарбницьку політику щодо України – є добре відомим світовій спільноті.
Отож,
зважаючи на те, що повноцінне існування
кожної держави Світу завжди певною
мірою залежить від зовнішніх факторів
впливу – Україні доводиться протистояти
агресору, щоб захистити свою державну
незалежність та територіальну цілісність.
Щоб
краще зрозуміти мотиви та цілі окупанта,
розберемо внутрішнє становище Росії
детальніше. Яким є на сьогодні економічний
та політичний стан РФ? Який вектор її
соціальної політики? Чи може пересічний
росіянин бути впевненим у завтрашньому
дні, проживаючи на Батьківщині?
В
ефірах російських телеканалів лунають
переконливі монологи урядовців про
стабільність та ріст показників. Голова
Центробанку у Держдумі розповідає, що
економіка Росії має запас ресурсів,
котрого вистачить на роки, а прем’єр
міністр Дмитро Медвєдєв впевнений, що
ситуація в економіці та фінансовій
системі у них достатньо стабільна і
інтерес інвесторів зберігається..
Але,
на превеликий жаль, такі заяви не
відповідають реальності. Вони є втіленням
принципу тоталітарної диктатури під
лозунгом «демагогія – наше все!».
Доказом
цього твердження є рівень незалежності
російської преси, чию заангажованість
ми можемо оцінити за даними
“Reporters
without
borders
for
freedom
of
information”
(https://rsf.org/en/ranking),
які оприлюднили рейтинг рівня свободи
ЗМІ. Зі 180 країн Росія ж посіла 148 місце.
А
за даними британської аналітичної
організації Economist Intelligence Unit (EIU) – у
рейтингу за індексом демократії Росія
займає аж 134 місце (з 167країн), про що
звітує
московський Центр гуманітарних технологій
(http://gtmarket.ru/ratings/democracy-index/info).
Що
ж, повернемось до порівняння офіційних
заяв з реальним розкладом справ у питанні
економічної стабільності Росії.
Голова
Центробанку Ельвіра Набіулліна при
зустрічі з Путіним звітувала про те, що
за останні три роки більше 300 російських
банків обвалились та втратили свої
ліцензії, а на підтримку інших державі
довелося витратити понад 3,2 трильйони
рублів. Навіть найбільші приватні банки,
такі як «Бинбанк»
та
«Открытие»,
ледве
не рухнули. Центральний
Банк Росії був змушений надавати банкам
багатомільярдні санації, щоб вберегти
країну від дефолту.
«Зовнішні
події», під якими Набіулліна певно мала
на увазі окупацію Криму, воєнні дії на
Донбасі та застосування санкцій світовою
спільнотою суттєво відзначились на
економічному стані Російської Федерації.
Такі події є змістовним поясненням
девальвації російської валюти більш
як у 2 рази протягом останніх трьох
років.
Переглядаючи звіти Росстату
про доходи працездатного населення
країни, кидається в очі рівень бідності
російського населення – більше 12ти
мільйонів працюючих є «работающими
нищими». Їх доходи не дотягують навіть
до прожиткового мінімуму.
Тобто
близько 17% працюючих, або ж кожна шоста
людина не може задовольнити своїх
базових потреб! Якщо такі дані надає
Росстат, то варто бити тривогу, якими ж
є реальні цифри?
Навіть
віце-прем’єр уряду РФ Ольга Голодець
визнала ситуацію бідності населення
унікальною за світовими стандартами:
«Якщо в розвинених країнах від бідності
страждають безробітні, то в Росії до
цієї категорії належать працюючі
громадяни!».
Таке
відсоткове співвідношення зберігається
протягом тривалого часу, а зміни ситуації
роблять її ще більш плачебною: за останні
5 років кількість офіційно працюючих
зменшилась майже на мільйон.
Шокує
той факт, що найбільший ріст бідності
працюючих наявний саме серед працівників
держсектора. Освічені працівники, не
маючи змоги реалізувати свій інтелектуальний
потенціал, вимушені відмовитись від
роботи за спеціальністю та перейти до
праці, яка не вимагає кваліфікації. Такі
реалії призводять до деградації самих
людей та економіки в цілому.
Надійним
економічним базисом будь-якої країни
– є потужний прошарок платоспроможного
середнього класу, який гарантує своєчасні
регулярні надходження до бюджету країни
у вигляді податків. У Росії ж такого
середнього класу лишився мізерний
відсоток. Є лише багаті, які реалізовують
власні інтереси за рахунок бідних.
Владні
пріоритети не припиняють дивувати: не
зважаючи на дефіцит федерального
бюджету, російська влада вирішила
витратити 115 млрд рублів на розвиток
торгівлі в країнах Африки та інвестувати
мільярди доларів у «місто майбутнього»
Саудівської Аравії, як повідомляє
російське інформаційне агентство
(http://tass.ru/ekonomika/4678085).
Очевидно,
що Російська Федерація має надсерйозні
економічні проблеми. Тож на основі
викладених даних, можна спрогнозувати
два імовірні шляхи розгортання подій:
Або
ж населення Росії отямиться від
пропаганди, спроможеться на реформаторські
зміни і, обравши нову владу, рухатиметься
цивілізованим шляхом до підвищення
рівня свого життя.
Або
ж, якщо росіяни не отямляться і не
замінять існуючу корумповану владу
новою, якщо Росія не дотримуватиметься
законодавства на міжнародній арені,
якщо не будуть проведені необхідні
реформи, якщо росіяни і надалі свято
віритимуть провладним ЗМІ – то наявна
ситуація тільки погіршуватиметься,
рубль ще більше знеціниться, а події в
цілому розвиватимуться за сценарієм
Північної Кореї.
Україні,
в свою чергу, для забезпечення прав
власних громадян та повернення контролю
над тимчасово окупованими територіями,
варто посилити економічний тиск методом
збільшення інтенсивності санкцій і
надалі вести просвітницьку політику
серед росіян, адже лише така стратегія
спонукатиме розгортання подій у РФ за
першим сценарієм.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.