Судова реформа та недолуга критика її новаторства

Сто зі ста опитаних людей погодяться, що система, у функціонуванні якої є вади, потребує змін.

Але, як не прикро, не всі усвідомлюють, що навіть найкращі зміни не принесуть бажаного результату миттєво.

Щоб змінити базис, на засадах котрого повноцінно працюватиме судова система нашої держави, 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України з подання Президента була нарешті прийнята судова реформа.

Навіть ярі її критики погоджуються, що ця реформа має ряд переваг, зокрема: трирівнева судова система, обов’язкова переатестація, конкурсний відбір, спрощена процедура оскарження рішень через зменшення кількості інстанцій, введення єдиної інформаційно-телекомунікаційній системи та ін.

Деякі рецензенти заявляють, що: «корупціонер повсюди знайде лазівку». Саме для подолання такої проблеми, представник президента у Верховній Раді Ірина Луценко заявила, що Порошенко закликає депутатів створити робочу групу з напрацювання законопроекту про створення антикорупційного суду . Варто також відзначити, що на створенні в Україні Антикорупційного суду наполягали: пані посол США, МВФ та всесвітньо-відома міжнародна громадська організація по боротьбі з корупцією «Transparency International».

Читаючи критиків судової реформи в різних інформаційних джерелах – складається враження, що свої аргументи вони будують на основі власного недолугого трактування правничих текстів.

Аналізуючи, в більшості своїй, деструктивні зауваження – особливу увагу привертають наступні:

• «Суди тепер лише для багатих! При позові треба робити депозитний вклад, з якого при програші відповідачу будуть відшкодовані судові витрати..»

Цей міф, як і більшість інших, пояснюється некомпетентним трактуванням тексту Закону. Таке зобов’язання позивача судом можливе лише у випадку клопотання відповідача, яке буде задоволене лише у тому разі: «… якщо суду (відповідачем) надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові». Тобто, від людини, яка тільки зайшла до суду з позовом, не будуть вимагати ніяких завчасних оплат для якогось подальшого відшкодування.

• «Позивач і/або відповідач судового процесу можуть приймати участь у судовому процесі дистанційно, де таке бачено?!»

Так, це розповсюджений світовий практикум! Більшість європейський держав, США, та РФ вже давно застосовують технічні засоби для проведення судових процесів з метою економії державних коштів та задля пришвидшення розгляду справ. Як зазначив експерт програми реформування правоохоронної та судової систем Українського інституту майбутнього Денис Монастирський (rian.com.ua/interview/ 20171004/1028245025.hmtl): «Потенціал електронного суду — це однозначно новація, яка полегшить доступ до суду і взагалі строки обміну документами між учасниками судового провадження в рази».

• «Повістка тепер електронна, може я буду сидіти вдома, не знаючи, що на мене подали до суду!»

Звичайному громадянину, щоб отримувати електронні повістки, потрібно зареєструвати свою електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, але це робиться лише в добровільному порядку. Людина, електронна адреса якої не зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - отримає звичайну паперову повістку.

• «Експерти призначаються лише судом, учасники судового процесу не можуть викликати своїх, дискримінація!»

Тут маємо знову ж таки хибне трактування тексту закону, в якому зазначено, що експерт може призначатися судом або ЗАЛУЧАТИСЯ УЧАСНИКОМ СПРАВИ. Суд просто має переконатися у належній кваліфікації приведеного експерта.

• «Строки розгляду справ так обмеженні, такі жорсткі рамки…»

Законом встановлюються чіткі строки розгляду судових справ аби уникнути їх бюрократичного затягування. Також, варто не забувати, що існує ряд випадків, встановлених Законом, коли провадження у справі зупиняється, тож строки лімітовані не настільки жорстко лімітовані, як здається на перший погляд.

• «Скорочення строків розгляду судових справ призведе до того, що відкриті резонансні справи не будуть завершені!»

Цей кволий аргумент Генеральний прокурор України Ю. Луценко спростував одним реченням: «Зміна Кодексу (КПК, - ред.) не стосується всіх справ до його ухвалення. Жодна справа, яка була порушена до ухвалення кодексу, не підпадає під його дію. Це пряма норма змін до законодавства».

Тут не складно помітити відкриту демагогію. Навмисно викривлене трактування нововведених законів, розраховане на людей, котрі не читали усі 785 сторінок законопроекту і не спілкувалися з кваліфікованими юристами щодо їх правильного тлумачення.

З огляду на те, які політичні персоналії виступають проти Судової реформи, можна вже робити висновки про рівень їх об’єктивності та незаангажованості.

Наприклад скандально-відомий Михайло Добкін. Дві третини з присутніх Опозиційного Блоку проголосували «ЗА». Або ж Сергій Євтушок з партії Батьківщина, партії яка гучно «бойкотувала» судову реформу, але бойкотувала не голосами «ПРОТИ», як зазвичай демонструють свою позицію цивілізовані політики, а банально відсутністю майже «ПОЛОВИНИ» свого складу на робочому місці.

Окремі персоналії або ж «діюча» політична опозиція практикують «критику заради критики». Їх не задовольняє не зміст реформи, а діюча влада, яка прагне вдосконалити судову систему для забезпечення прав усіх громадян України в повній мірі.

Хто знає, якщо б такий же проект судової реформи був поданий партією Батьківщина, то може галасливого дилетанського фразерства було б менше?