Цікавий парадокс: в Україні сьогодні найвища "антикорупційна активність" у світі, а рівень корупції при цьому не знижується. Чому?
Влада і громадські активісти-антикорупціонери чомусь не хочуть шукати, бачити і усувати СОЦІАЛЬНІ (зокрема, політичні) КОРЕНІ корупції. Вони уражені ілюзією, начебто подолати корупцію можна лише адміністративними і репересивними засобами. Чи може справа у тому, що нікому не вигідно усувати соціальні корені корупції, а вигідно боротися лише з проявами цієї корупції?
Мабуть тому маємо цікавий парадокс: в Україні сьогодні найвища "антикорупційна активність" у світі (створення купи спеціалізованих антикорупційних органів, антикорупційних громадських організацій з серйозними грантами, запровадження унікальної у світі системи е-декларування, постійні викривання і арешти корупціонерів-посадовців тощо), а от лише рівень ураження суспільства корупцією ніяк не знижується при цьому.
І це в той час як наука, історичний досвід і здоровий глузд вказують на те, що ПОЛІТИЧНОЮ ОСНОВОЮ нашої корупції є, зокрема, наступні два чинника: 1) панування в Україні олігархії; 2) легальне використання у політичному житті України методів ПОЛІТИЧНОГО ШАХРАЙСТВА (у тому числі на виборах), які неодмінно породжують корупцію. Оце і є та КОРУПЦІОГЕННА СИСТЕМА, за існування якої застосування самих по собі адміністративних і репресивних засобів не може бути ефективним.
Тому висновок: не зламавши КОРУПЦІОГЕННОЇ СИСТЕМИ, марно сподіватися на подолання корупції одними лише адміністативними і репресивними засобами. Чи розуміють це наші антикорупціонери?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.