Закон про роздержавлення преси: привід для радості чи чергова казка?

Рік тому, із 1 січня 2016 року набрав чинності Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Закон про роздержавлення преси в Україні – дійсно хороша ідея дозволити медіа стати більш незалежними, а отже менш заангажованими. Проте, чесно кажучи, мені здається, що це – лише слова. Чомусь мало в це віриться, адже в нашій країні майже кожен, якщо не кожен, засіб масової інформації має свого хазяїна з боку влади. Тому, прийняття цього закону виглядає як спосіб замилити людям очі. Крім того, за рік виходу закону в дію ситуація не покращилася. Все залишається на своїх місцях…

Також виникає інше питання – як будуть існувати ЗМІ, які раніше фінансувалися з державного бюджету? Вони просто не «виживуть», адже будуть не здатні жити лише за рахунок реклами і продажі. І навряд чи багато рекламодавців захоче розміщувати свою рекламу в неприбутковому виданні. Як наслідок – зменшення кількості робочих місць, а збільшення безробіття. Абсурд та й годі. Наша країна зараз знаходиться не на кращих позиціях, народ виїжджає закордон, щоб заробити хоча б на нормальне життя. Закон не змінить і кількість замовних статей. Газети, які були підпорядковані Кличку, будуть як і раніше видавати статті про заслуги, так само як і інші «роздержавлені» ЗМІ про своїх колишніх власників.

Назва документу «15 кроків до свободи» виглядає для мене комічно. Не вірю я, що в країні, де говорити правду – небезпечно для життя, цей закон буде працювати. На мою думку, змінювати потрібно не закони, а політиків. І не одного, а всіх. Цей проект є лише для звіту перед ЄС та для чергових рожевих окулярів населенню. Для влади немає ніяких заборон і правил, вони є тільки для нас. Я переконалася в цьому вже неодноразово… І що б не прийняла наша люба Верховна Рада – усе буде йти далеко не на благо народу.

Можливо я є надто песимістичною, проте дійсно не бачу сенсу в цьому законі. Якщо насправді виявиться зовсім інакше – я буду дуже рада, що в нашій країні стало трішки менше пропаганди.