Уявіть собі, що в часі Другої світової війни Британія, США, Совєцький союз чи гітлерівська Німеччина добровільно зупинили свою металургійну галузь? Уявили? Особисто я ні!
В часі війни металургійні заводи були найбільш охороняємими об'єктами, і завжди були головною ціллю ворожих диверсантів та бомбардувань, адже без металургії зупиниться оборонна промисловість будь-якої воюючої країни. Навіть школярі молодших класів розуміють, що гармати, боєприпаси, бронежилети, танки, літаки виробляють не з пластиліну чи пінопласту, а саме з металу.
Тільки повний ідіот чи особа, яка працює на ворога, може працювати над зупинкою металургійних заводів у власній воюючій країні. Не подобаються власники металургійних заводів? Давайте їх націоналізувати! Особисто я вважаю, що необхідно якнайшвидше розпочати процес націоналізації "Індустріального союза Донбаса", більшість акцій якого належить російському державному "Внєшекономбанку", тобто напряму країні-агресору. Але зупиняти металургію в часі війни - злочин!!!
Для прикладу: після перемоги над Німеччиною у першій світовій війні країни Антанти прописали у Версальському мирному договорі умови, які унеможливлювали нормальну роботу металургійних заводів Круппа. Зокрема репатріації країнам переможцям Німеччина виплачувала... коксовим вугіллям. До речі, ці репатріації Німеччина припинила виплачувати в... 2010 році.
Це я так, до слова, а ви думайте, дорогі українці, думайте...