Візит глав МЗС Німеччини та Франції — поганий знак для українських вояків?

На середину вересня запланований візит до Києва очільників МЗС Німеччини та Франції.

Міністри закордонних справ Німеччини і Франції Франк-Вальтер Штайнмаєр і Жан-Марк Еро мають прибути до Києва 14 вересня.

Станом на сьогодні відомо, що предметом дипломатичного візиту є військове протистояння на Донбасі. Штайнмаєр уже висловлював незадоволення станом виконання Мінських угод.

Цей візит є особливо підозрілим на тлі нещодавнього саміту Великої двадцятки у Китаї, де відбулися зустрічі між В. Путіном та А. Меркель і Ф. Олландом. Цілком імовірно, що  Штайнмаєр та Ейро прибудуть до Києва, аби пролобіювати виконання українською владою досягнутих у Ханчжоу домовленостей.

Німеччина та Франція більш за все будуть тиснути на Україну з метою змусити її піти на нові вигідні Москві поступки.

Такий розвиток сценарію більш, ніж імовірний з огляду на нещодавні заяви Штайнмаєра. Під час спільної з Павлом Клімкіним пресконференції у Берліні Штайнмаєр  зазначив, що очікує прийняття законів про спецстатус Донбасу, амністію та місцеві вибори.

Отже, після візиту представників Франції та Німеччини можна очікувати на посилене впровадження усього найгіршого, що несуть Мінські домовленості.  Не виключеним є і сценарій подальшого роззброєння українських вояків.

Додаткової тривоги додають коментарі першого заступника голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александра Хуга. Під час брифінгу у Києві Хуг зробив наголос на необхідності відведення зброї із фронту.

Тому активному патріотичному сегменту суспільства варто готуватися до спротиву ініціативам влади, котра продовжує уперто стояти на позиціях згубних для України договорів.

Перед Україною є дві перспективи. Можна навіть сказати дві правди. Перша — це правда “міжнародних домовленостей”, рішень, прийнятих на рівні Москви, Берліну і Парижу. Друга — правда фронтовиків (особливо добровольців) та патріотичного тилу. Порошенко поки що керується першою “правдою”. За таких умов необхідно докласти максимум зусиль, аби звести до мінімуму шкоду від такої політики.