Тому після розвалу СРСР, станом на зараз, маємо умовних: росія отримала стліна-2, Білорусь має Хрущова-2, Україна отримала умовно-демократичних та по радянські прогресивних Горбачов-2 у вигляді всіх попередніх президентів.
Боротись і викорінювати, потрібно не окремі персоналії, а систему - яка їх народжує.
З 1991 року, Україна отримала умовну незалежність, тобто де-юре законодавчо-територіальний суверенітет. Ми - Україна, залишились в тому ж стані, залежні від всього російського: культури, мови, політики (зовнішньої зокрема), промисловості, то що. Ми успадкували суто радянську зрощену у 80-х роках, партійно-корупційну з вкрапленням відвертого криміналу - систему. Це система трансформувалася у мафіозно-олігархічну політичну - і складається в основі своїй, з екс-комуністичних функціонерів, кримінальних авторитетів 80-90-х та корупціонерів суто радянського зразка.
Тому і війна та втрата Криму, бо радянсько-демократичні умовні "Горбачови" у вигляді Кравчука, кучми, Ющенка, януковича, мислили та діяли за радянськими шаблонами. Вони в принципі не бачили загрози з боку своїх колег із комуністично-мафіозного кремлівського клану. Відповідно внутрішньо-політичні, військові, економічні та зовнішньо-політичні пріоритети - були хибними і призвели до трагедії.
Черговий раз активна частина українського суспільства, не робить висновків з попередніх. поразок.
Тому чергова Майдан-революція, приносить на своїй хвилі нові персони а не нове життя-буття країни. І ці нові персони, лише очолюють а не змінюють систему. Всі ці "нові" насправді "старі", котрі колись вже були при владі, тимчасово пересиділи в опозиції, та знову повернулися до владних кабінетів. Система водить по колу свої кадри.
Тому знову новий виток трагедії Кримськотатарського Народу. Бо там у кремлі з'явився новий сталін, а тут прогавили нові безхребетні псевдо-реформатори Горбачови.
Тому все - квазі-економіка, квазі-оборона, квазі-поліика квазі-демократія і все все все - через комуністично-мафіозний анальний отвір.
Тому ми - Україна, все далі від цивілізованих країн по всім параметрам. Тому ми безбожно відстали від пост-радянських: Латвії, Естонії, Литви, Польщі, які провели декомунізацію системи влади і персон, а не обмежились лише пам'ятниками та адміністративними перейменуваннями.
Тож - ми всі знову будемо переживати криваві і ганебні історії СРСР, бо не зробили, недооцінили масштаби радянського фашизму.
І ще одне, мабуть головне. У нас в Україні як в принципі і на росії - людина ніщо. Для комуністичної та пост-комуністичної системи, люди, це - електорат, населення, наймані за дешеву їжу робітники, гарматне м'ясо.
Ми Україна як суспільство - кращі за росію. Але системи влади в нас - майже однакові.