Ланцюгова реакція падіння економіки

За даними Держстату, станом на 1 січня 2016 року кількість безробітних сягнула майже 500 тис. осіб.

Жодних передумов для вирівнювання динаміки та покращення ситуації на сьогодні немає, бо ключова проблема – в шаленому падінні економіки. Так, на сьогодні спостерігається спад за всіма основними макроекономічними показниками держави. Мінус 30 % у нас показали експорт та імпорт за перші 9 місяців 2015 року. Оборот роздрібної торгівлі – мінус 20,7 %. Обсяги промислової продукції – мінус 13%. Більше того, задній хід дало навіть сільське господарство – майже мінус 5%. Усі ці мінуси вилилися в мільярди доларів, які втратила економіка України.

Україна немає ресурсів для нарощення виробництва, втрачає ринки збуту. Закономірно, що на тлі всього цього скорочуються реальна заробітна плата (-20%) та реальний дохід населення (-26,6% у ІІІ кварталі). Разом з тим влада урочисто заявляє з високої трибуни про те, що номінальний ВВП підвищився, склавши за підсумками минулого року близько 86 млрд доларів. Звичайно підвищився, адже його підрахували в девальвованій гривні та забули уточнити, що ВВП 2015 року відповідає ВВП України 10-річної давності.

Причому заходів щодо наведення порядку немає жодних. Усі дії нинішніх керманичів спрямовані на одне – вимивання грошей, які є в руках населення. Усіх, під будь-яким приводом: податки, війна, податки на пенсію, тарифи на ЖКП, а інакше – залякування штрафами, пенями, конфіскаціями, кримінальними справами. Влада запевняє, що «так треба», що інакше «економіка не запрацює». А в той же час уже два роки вона виживає за інерцією – немає жодних успіхів, які можна було б справді ставити в заслугу Уряду.

Усе це закономірно призводить до посилення міграційних процесів. Я особисто проти цього. Я за те, щоб в Україні населення збільшувалося щодня, а не зменшувалася. Проте якщо не змінити ситуацію зараз, у подальшому іншого тренду не буде. Коли економікою не управляють, коли їй заважають розвиватися, коли, розуміючи, що згортається одна господарська галузь за одною, обтяжують податковий тягар, підсилюють дозвільні процедури, очікувати розвитку не доводиться.

Тенденція вивільнення робочих місць залишиться і все більше посилюватиметься. Так, навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вакантних посад у цілому по країні збільшилося зі 127 осіб на кінець листопада до 189 осіб на кінець грудня 2015 р. У порівнянні з відповідним періодом 2014 р., цей показник збільшився на 44 особи.

Через таке управління державою населення нашої країни стрімко скорочується – причому, не лише через міграційні процеси. Адже, за статистикою, природне зменшення населення в Україні становить 500 осіб у день.

На жаль, нинішнє управління українською економікою свідчить про те, що чим швидше це управління у вигляді конкретних осіб буде змінено, тим більше людей в цій країні залишиться. Ми на сьогодні стоїмо перед загрозою дуже різкого зменшення кількості громадян України – і ці цифри не йдуть на зменшення, а тільки зростають. ООН уже прогнозує, що до 2050 року в нас залишиться близько 24 млн людей.

На тлі таких трендів не можна не звертати увагу на заяви перших осіб Польщі, які говорять, що були б раді бачити в себе мільйони українців у якості трудових емігрантів. Власне, тут немає нічого дивного, адже наші громадяни кваліфіковані, добре освічені – вони цілком можуть досить швидко інтегруватися в європейське життя. З одного боку, не погано, але з другого – це привід для влади добре задуматися, адже мільйони осіб почули, що їх чекають в іншій країні, де стандарти життя на порядок вищі, ніж у нас.

Які контрзаходи прийняла українська влада в цьому випадку? Що вона зробила для того, аби зацікавити молодих людей розвивати підприємництво в своїх країні? Коли вона заявила: хочете торгувати – торгуйте, хочете створювати продукт – створюйте, хочете послаблення податкового тягаря – ми створимо величезну величезну офшорну зону. Тільки інвестуйте у вітчизняний ринок. Такого немає – під дією зовнішніх і, що головне, внутрішніх чинників все згортається, а влада сама пришвидшує реалізацію прогнозів ООН.