Країна загалом та Київ зокрема не можуть дозволити зараз собі чергових витрат. Тим не менше, мінімально 60 млн грн буде йти на утримання новостворених владних інституцій у Києві, і це без врахування останнього витка інфляції. До того ж, зараз під кожну райраду буде створено райадміністрацію, а це вже державні чиновники, а отже, зарплати, виділення приміщень, надання пільг та гарантій, у майбутньому – нові непрямі витрати, які ляжуть на держбюджет.
Не питання добробуту життя киян стоїть на порядку денному. Тренд із виникнення районних рад у Києві виник від політичних сил, які рвалися отримати реванш, залишившись ні з чим після виборів. У принципі зараз ідеться ні про що інше, як про політичну домовленість на рівні міськради, що десь поступляться ці реваншисти, десь погодяться керівники мерії міста і районні ради такі знову запрацюють у місті. Інтерес – зрозумілий: 27 млрд грн – запланований дохід міського бюджету на цей рік. Уявляєте, в рік «пиляти» 27 ярдів? Це дуже непогана перспектива. Заради цього можна переконувати киян, як видозмінюватиметься їхнє життя.
Наведемо лише один приклад «ласого шматка» у вигляді управління житлово-комунальним господарством, що входитиме до повноважень райрад. Так, 1 липня 2016 року завершиться термін, наданий киянам для самостійного об’єднання в ОСББ, далі – їм у примусовому порядку назначатимуть управителя. Цей Закон досить ризиковий для звичайного споживача, оскільки не передбачає для жителя багатоквартирного будинку гарантій своїх прав – у ньому передусім прописані обов’язки жителя багатоквартирного будинку. Так ось, вже за декілька місяців комерційні управителі отримають ринок вартістю 15 млрд грн у своє розпоряджання. І це ще одна з відповідей, яким чином будуть перерозподіляться столичні гроші і блага між допущеними до влади людьми.
Зараз, коли країна скочується в боргову діру, навіть мови не може йти про необґрунтовані витрати і, тим більше, розбаланс, а він буде, бо в нас, як відомо, дуже добре працює прислів’я ”на двох українців – три гетьмани”. Не збільшення армії депутатів якісно покращить життя останніх – потрібна депутатська відповідальність, прописана законодавчо, яка чітко регламентуватиме, що нестиме депутат за невиконання своїх політичних обіцянок, вчинення доведеного корупційного діяння, навіть незначного.
Мій досвід дає підстави вважати, що страх бути покараним дуже часто непогано вправляє мізки навіть дуже товстошкурим чиновникам із хорошим прошарком можливостей. Але це повинна бути зрозуміла всім, і йому в першу чергу, відповідальність під назвою, наприклад, «20 років тюремного ув’язнення» – не «від і до» або «на вибір суду», а чітко встановлена кара. Декілька таких судових прецедентів вплинуть на роботу всього чиновницького апарату.