Маємо два аграрних фонди, втім жоден не гарантує Україні продовольчої безпеки

За останні три роки з держбюджету було виділено понад 35 млрд грн для забезпечення стримування цін на продукти харчування та підтримки вітчизняного сільгоспвиробника.

Цим мала б опікуватися бюджетна установа «Аграрний фонд», яка й гарантує продовольчу безпеку нашій країні. Втім, роль і основну мету діяльності цією бюджетної установи на сьогодні повністю нівельовано. 

Фонд не формує державного інтервенційного фонду та не забезпечує державного регулювання продовольчих цін, натомість паралельно діє клон – ПАТ «Аграрний фонд», що також не виконує стратегічних для держави функцій, а працює виключно на наповнення спеціального фонду держскарбниці.

На сьогодні в Україні існує два аграрних фонди – бюджетна установа та акціонерне товариство, але жодне з них не гарантує країні продовольчої безпеки. Більше того, бюджетна установа не справляється з основною масою покладених на неї функцій. Протягом 2012–2014 років на 100% Фонд виконував лише програми зі свого утримання та витрат на зберігання, переробку й експорт продукції. Своє ключове профільне завдання – формування інтервенційного фонду та закупівлю матеріально-технічних ресурсів для сільгоспвиробників – минулоріч було виконано всього лише на 0,3%, і це при тому, що ціни на продукти харчування першої необхідності аж ніяк не були стабільними, а аграрії постійно скаржилися на відсутність фінансової підтримки з боку держави.

Зокрема, вартість цукру за останні три роки збільшилася в 2 рази, хліба та борошна пшеничного – майже в 2,5 рази. Серед об’єктивних причин такого подорожчання, крім девальвації гривні та політичної нестабільності в країні, не менш важливим є відсутність впливу держави на цей процес за допомогою запасів інтервенційного фонду, і саме в цій ситуації мала б проявитися роль Аграрного фонду, але її не було. Державний інтервенційний фонд стосовно кожного об’єкта цінового регулювання не може бути меншим, ніж 20% обсягів річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період, але протягом останніх трьох років запаси фактично не поповнювалися, що також є однією з причин подорожчання продуктів першої необхідності.

Загалом бюджетна установа «Аграрний фонд» фінансується суто заради утримання самої установи та зберігання запасів, які були закуплені в попередні періоди. Із 12,2 млрд грн, що мали бути повернуті на користь держави, казна отримала тільки 2,6 млрд грн, тобто 21 % від плану. Куди дівся залишок у майже 10 млрд грн – невідомо. У цьому році, за даними Держказначейства, за перші вісім місяців Аграрний фонд повернув державі всього 3 млн грн при плані в 1,5 млрд.

Проте Фонд вдало користується своїм «службовим становище», лобіюючи визначених постачальників та фінансуючи в рамках форвардних закупівель не малі та середні підприємства, а великі агрохолдинги. У сезоні 2014–2015 (осінь–весна) 50 % від загального обсягу форвардних закупівель, або половина коштів програми Фонду, опинилися в розпорядженні підприємств «Укрлендфармінг», який пов’язують із власником збанкрутілих банків «VAB» та «Фінансова ініціатива». Цей холдинг став одним із найбільших продавців збіжжя для Фонду, а його підприємства також активно викуповували зерно в АФ. За вісім місяців 2014–2015 маркетингового року обсяг закупівель зерна становив 72 % від усіх угод на постачання. Причому, нерідко Фонд продавав зерно за цінами, що навіть нижчі від купівельних. Про це неодноразово повідомляли мас-медіа.

Паралельно з бюджетною установою ось уже два роки діє ПАТ «Аграрний фонд», на створення якого було виділено 5 млрд грн. Очікувалося, що обидва аграрних фонди певний час діятимуть паралельно, а потім бюджетну організацію ліквідують і всі функції візьме на себе акціонерне товариство. Проте цього не сталося, але й ключову функцію – гарантування продовольчої безпеки – товариство на себе не перейняло, адже це загалом розходиться з філософією діяльності ПАТу, основна мета якого – отримання прибутку.

Для забезпечення такої безпеки й стабільності ПАТ «Аграрний фонд» мало б створювати свої запаси за ринковими цінами, а реалізовувати — за нижчими, щоб збити ажіотаж. Проте тоді б регулювання внутрішнього ринку не було б для Фонду прибутковою діяльністю, а він все-таки працює на дохід, який, зокрема за підсумками минулого року, склав понад 660 млн грн. Тому на сьогодні товариство ціновим регулюванням не займається, а просто наповнює спеціальний фонд державного бюджету. Та й тут без збитків не обходиться – попереднє керівництво спромоглося втратити понад 2 млрд грн, розмістивши їх на рахунках завідомо неплатоспроможних банків.

27 серпня 2014 року Уряд прийняв Постанову № 381, яка змінює формулювання  рецептури хліба і хлібобулочних виробів. Якщо раніше борошно, яке закуповувалося в Аграрного фонду, можна було використовувати для виготовлення продукції, яка випікається за складною рецептурою і користується найбільшим попитом, то «завдяки» цій Постанові хлібопекарським підприємствам дозволено купувати борошно лише для виготовлення хліба за простою рецептурою. Такий хліб не користується попитом серед населення, і його рентабельність сягає мінус 40 %. До чого все це призвело? Хлібопекарські підприємства припинили купувати борошно в Аграрного фонду, що дозволило розпродувати запас зерна за ринковими цінами, в тому числі й на експорт. Як наслідок – ціни на хліб покотилися вгору.

Тому вбачається правильним скасувати вказану Постанову та відновити від Аграрного фонду поставки борошна на підприємства для випікання основних видів хліба та хлібобулочних виробів, що дозволить не допустити подальшого зростання цін продукт №1.

Якщо коротко змалювати ситуацію з вітчизняними аграрними фондами, то вона виглядає так. Основна мета, заради якої взагалі задумувався «Аграрний фонд» – забезпечення запасів продуктів харчування та утримування стабільності цін, – не виконується. Тим не менше, бюджетна установа, яку всі експерти справедливо вважають «квазі», за 2013–2015 роки «проїла» понад 35 млн грн державних коштів тільки на своє утримання та втратила власне майно на суму 1,2 млрд грн. Уряд же натомість створив товариство, наділивши її значною суму бюджетних коштів, яке фактично є джерелом додаткового заробітку не для країни, а для окремих осіб, які ним управляють.

Урядовці не квапляться з ліквідацією бюджетної установи  «Аграрний фонд» через цілу низку судових справ, сума претензій за якими становить близько 1 млрд грн. Адже в процесі ліквідації всі ці справи треба довести до логічного завершення, а брати відповідальність за це ніхто не наважується. Крім того, з такою ліквідацією всі функції доведеться передати ПАТ «Аграрний фонд», а це потребує змін до законодавчих актів – парламентарям, очевидно, зараз не до цього.

Проте в сьогоднішніх умовах зволікати з цим питання аж ніяк не можна. Має відбутися повна передача всіх вимог і зобов’язань ліквідованої бюджетної установи до ПАТ «Аграрний фонд», а діяльність ПАТу має бути розмежована на дві складові: забезпечення продовольчої безпеки держави та отримання прибутку, причому пріоритет має бути саме на першому, тобто, стримуванні зростання цін на продукти першої необхідності за рахунок державних інтервенцій на аграрному ринку.