Захворюваність на лептоспірозом лише за останній рік в Києві, у порівнянні з минулим роком, підвищилася майже втричі. Оскільки поширення інфекції напряму пов’язане з якістю деритизаційних заходів, спр
У Києві в цьому році мали б витратити на деритазаційні та дезінфекційні заходи близько 17,5 млн грн. Причому, 2,5 млн – це кошти міського бюджету для структурних підрозділів КМДА, закладів охорони здоров’я, освіти та культури, решта 15 млн грн – гроші киян, які вони щомісяця в обов’язковому порядку сплачують ЖЕКам та ОСББ за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.
Слід зазначити, що на столичну владу законодавчо покладено функції з забезпечення належної епідеміологічної ситуації, а тому збільшення кількості захворювань, непроведення вчасно та в необхідній кількості заходів із дератизацій є саме її провиною.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (від 24.02.1994 № 4004-XII) зобов’язує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації забезпечувати фінансування та своєчасне проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (від 06.04.2000 № 1645-III) передбачає систематичне проведення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування дератизації на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах з метою запобігання виникнення та поширення інфекцій. |
Реальне виконання запланованих заходів із дератизації, м’яко кажучи, незадовільне. Так, протягом останніх двох років, за даними Держсанепідслужби Києва, ними було охоплено лише 2,4 % дитячих дошкільних установ, 6 % закладів охорони здоров’я, 4 % харчових об’єктів міста. Обсяги проведення профілактики скоротилися на 71 %.
Здавалося б, такий низький відсоток свідчить про нестачу коштів? Проте гроші для боротьби з гризунами й комахами надходять не лише з міського бюджету, а й від киян – відповідна сума для цього закладена в тариф на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, і в середньому вона становить 0,25 грн за квадратний метр від загальної площі квартири. Оскільки за даними Головного управління статистики у місті Києві, загальна площа житлового фонду столиці в 2014 році сягає 62,7 млн кв. м, кияни в рік витрачають близько 15 млн грн (62,7 млн кв. м х 0,25 грн) на боротьбу зі шкідниками.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (від 01.06.2011р. № 869) визначає розрахунок нормативних витрат на утримання 1 кв. м загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Однією зі складових такого розрахунку є витрати з дератизації та витрати з дезінфекції. Отже, ЖЕК чи ОСББ, розраховучи вартість утримання 1 кв. м загальної площі багатоповерхового будинку, обов’язково закладає й вартість витрат на заходи боротьби з гризунами і комахами. |
Втім, незважаючи на кругленьку суму, у санепідемстанції стверджують, що з гризунами борються лише у 2,6 % житлових будинків. Тобто, з 15 млн грн по факту витрачається близько 390 тис. грн – решта або залишається в розпорядженні ЖЕКів чи ОСББ, або «ефективно» витрачається суто на папері, без проведення самих заходів.
Як повідомили «Публічному аудиту» в КМДА, в цьому році з передбачених 475 тис. грн на дезінфекцію в структурних підрозділах столичної мерії використано лише 155 тис. грн (станом на 1 серпня), тобто 33 %. Для органів здоров’я, освіти та культури мали виділити 2 млн грн, а по факту наразі використали всього 800 тис. (40 %).
При цьому, за висновками санепідемстанції, заплановані столичною владою 2,5 млн грн можуть покрити здійснення профілактичних заходів лише приблизно на 4,5 % об’єктів комунальної власності Києва. Виходить, щоб реалізувати роботу на 100 %, потрібно 55,5 млн грн?
Просто для порівняння: це на 6,5 млн грн більше, ніж витрачає на боротьбу з навалою гризунів московська мерія (популяція щурів перевищила кількість жителів міста), – на 2015 рік там передбачили 48,6 млн грн. Але площа Москви втричі більша за площу Києва, а її населення в чотири рази перевищує кількість киян. Також для аналогії наведемо приклад восьмимільйонного Нью-Йорка, мерія якого цьогоріч виділила на війну зі щурами $ 611 тис., або, за курсом НБУ, близько 13,4 млн грн.
Для того щоб порахувати, скільки коштів витрачається на знищення щура, візьмемо за основу, що популяція гризунів в Києві, Москві і Нью-Йорку дорівнює кількості мешканців цих міст. Так-от, Київ, який і за територією, і за кількістю населення значно менший, на знищення щура витрачає 5,86 грн, що в 1,5 рази більше, ніж у Москві, та в 3,5 рази – ніж у Нью-Йорку.
Виходячи з такої статистики, може здатися, що в українській столиці боротьба з гризунами налагоджена краще, ніж в інших містах світу. Тоді зовсім незрозуміло, чому в Києві настільки поширені випадки смертельних захворювань людей, які безпосередньо пов’язані зі зростанням популяцій щурів та погіршенням епідеміологічного стану в місті? Відповідь очевидна – в нас йдеться про симуляцію боротьби, яка дозволяє списувати на «вітер» мільйони гривень і паралельно збагачуватися тим, хто мав би забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя киян і гостей столиці.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.