Як попередити заробітки на війні?

$ 5 млн щоденно витрачає Україна на війну на Донбасі. Таку цифру назвав Петро Порошенко на Генасамблеї ООН. Тобто, за 500 днів АТО держава мала витратити на війну як мінімум $ 2,5 млрд. Чи багато це?

Загалом, цифра в $ 5 млн справедлива, бо в неї потрібно включати не тільки пряме забезпечення військ на лінії фронту боєприпасами, амуніцією та їжею, а й ті непрямі витрати, які несе країна щодня на утримання більш 1,5 млн біженців, вимушених переселенців, інші непрямі розходи, пов’язані зі збитковими діями, непідконтрольністю окремої території тощо. Справді країна витрачає величезні гроші на війну – на сьогодні це близько 2,5 млрд доларів втрат за найскромнішими підрахунками. Проте питання в іншому – наскільки прозоро ці 5 млн у день витрачаються, чи йдуть вони саме на державу, а не в кишеню новоявлених військових стратегів.

Саме для того, щоб не закладалася корупційна маржа, у 2013 році ми впровадили в Міноборони операційний аудит, так званий аудит «До» – робили аудит найбільш ризикових операцій до того, як вони відбувалися. Перш ніж купити або продати щось аудитори обов’язково оцінювали можливі від таких дій і рішень ризики, ставлячи перед собою завдання запобігати «схемам», а не лише виявляти їх. І це давало результат, адже за рік роботи ми не дали вивести з армії 300 млн грн. І це у мирний час.

Нескладно уявити, якщо 300 млн грн хотіли вкрасти в мирний час, то про які суми може йти мова тепер, під час війни, коли бюджет для міністерства втричі більший, а основним видом держзакупівель для армії є закупівлі шляхом проведення переговорів, тобто без відкритого конкурсу.

Після Революції Гідності нові керманичі міністерства, зіткнувшись з тим, що військовий аудит не пропускає в ході операційного аналізу їх брудні оборудки та не дає отримати бажане, вкрасти армійські кошти, скасували й операційний аудит, і участь аудиторів у перевірці тендерної документації, повернувши аудит фактично до контрольно-ревізійної постфактумної роботи, яка була за радянських часів.

Причому, раптове бажання знищити попередній аудит виникло саме тоді, коли на армію звалився величезний бюджет. А останньою краплею стала відмова аудиторів візувати договори на купівлю технічних масел, де з 40 млн гривень ціни договору завищення становило 11 млн, тобто третину. Після блокування аудиторами цієї угоди в травні 2014 участь аудиторів у процесах контролю закупки взагалі була скасована, так само, як і попередня перевірка первинної документації і платіжних документів, тим самим операційний аудит повністю згорнули.

З цього періоду армійські гроші просто розкрадали, запевняючи людей, що потрібно негайно закуповувати все, що можна, за шаленими цінами на непрозорій і неконкурсній основі. Прикладів за 2014 рік чимало – це й масла, й амуніція, і вугілля. А для того, щоб відволікти увагу від промислів на армії, створили з головного аудитора та його підлеглих такий собі образ «агентури Кремля». Це стара й апробована схема відвертання уваги від справжніх злодіїв і ворогів шляхом створення ворога уявного.

Ефективність та доцільність попереднього аудиту підтвердив міністр Полторак, який в минулому році відновив скасовану його попередниками повноцінну систему військового аудиту.