Як і прогнозував ще навесні цього року "Публічний аудит", урядова політика спрямована на викорінення зі свідомості українців такого поняття, як газ національного видобутку.
Робиться все для того, щоб у полеміці про розмір тарифу звучала виключно "ринкова вартість", яка включає: ціну імпортного газу.
Увесь попередній період, протягом якого з населенням начебто загравали і воно не доплачувало дійсну вартість комунальних послуг, різницю погашали з бюджету, чим, за риторикою НАКу, завдавали казні збитки. Можна припустити, що твердження справедливе. Водночас у цей же період бюджету в згаданій сфері завдавалися й інші збитки. Можна нарахувати декілька десятків повідомлень про кримінальні справи, а згодом провадження щодо юридичних осіб приватного сектору економіки, службових осіб безпосередньо самої НАК, які привласнювали, розтрачували кошти компанії, завдавали збитки бюджету, а лобісти галузі при цьому ставали мільярдерами.
Cтаном на сьогодні ситуація виглядає так: населення як причина збитків бюджету свій борг виплачує ринковими тарифами, покриваючи дефіцит, вирівнюючи фінансовий баланс підприємства, а юридичні особи, бізнесмени, парламентарі, які наживалися на продажі газу, не беруть участі в компенсації заподіяних ними збитків бюджету. Якщо мова йде про логіку, то солідарна відповідальність, ймовірно, має бути застосована і в цьому випадку.
На цей аспект увага не звертається, а якщо й так, результати, чомусь, відсутні. Чи багато разів нам доводилося чути про те, що якась компанія чи особа відшкодувала НАК "Нафтогаз України" або його структурним підрозділам збитки, заподіяні внаслідок виявлення факту постачання товарів, надання послуг чи виконання робіт за завищеними цінами? Не чули ми й про засудження посадових осіб НАКу хоча б за злочинну недбалість. Усе просто – ці особи недоступні та недосяжні. І тут процес гальмують і законодавчі, і корупційні фактори.
У минулому році статутний капітал "Нафтогазу" держава здійснювала за рахунок випуску ОВДП, які викуповував НБУ, цьогоріч, через заборону МВФ здійснювати пряму докапіталізацію компанії, це відбувається за допомогою додаткових ланок, ключовою з яких є "субсидійна допомога". Дефіцит компанії нікуди не зник і становить на сьогодні 30 млрд грн.
Масовість субсидій викликана виключно додатковою й гострою потребою компанії в коштах, тому й розгорнулася така повальна програма. Умовно ланка виглядає так: споживач/отримувач субсидій – умовно-адресна субсидія – надходження коштів НАКу. Тому про піклування за населенням йдеться в останню чергу, першочерговим і надалі є питання порятунку НАКу.
Зі слів очільника "Нафтогазу" Андрія Коболєва, одна з найбільших статей видатків компанії – відсотки за кредитами. На сьогодні компанія винна трьом держбанкам понад 7 млрд грн. "Ці відсотки збільшують суму фінансування, яку ми одержуємо в держави. Справді, це нерозумно – "ганяємо гроші по колу"", – зазначає він.
"Ганяння коштів по колу" приносить доволі непоганий дохід державним банкам у вигляді відсоткових та сплати послуг з операційно-касового обслуговування. Тільки ось платить за все, на жаль, споживач. До речі, зараз компанія веде переговори про залучення $ 500 млн кредитних коштів на закупівлю російського газу з українськими державними банками "Ощадбанк", "Укргазбанк" та "Укрексімбанк". У підсумку, зрозуміло, за це платитиме населення, навіть за ті кошти, які будуть розміщені як депозит. Адже гроші однозначно залучатимуться на умовах позик у міжнародних інстанціях під гарантії держави, з часом їх погашення здійснюватиметься з державного бюджету.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.