Поки що цього всіма силами намагаються не допустити, адже може бути колосальний удар по цінності національної грошової одиниці, який призведе до злету ціни долара. Неспроста НАК «Нафтогаз України», заручившись підтримкою ЄК, проводить переговори з ЄБРР та іншими фінансовими інституціями щодо надання валютної фінансової допомоги на закупівлю газу. Спроби залучити кошти на міжнародних ринках протягом літа виявилися невдалими. Як раз ЄБРР планує в кінці вересня рятувати НАК – при потребі в $ 1 млрд, компанія швидше за все отримає $ 700 млн під гарантії Уряду.
У другому кварталі цього року, відповідно до домовленостей із МВФ, НБУ має право провести адресні валютні операції з «Нафтогаз України» максимум на $ 200 млн при необхідних $ 1,5 млрд та щоденному обігу в 300–400 млн, які і купуватимуться, й продаватимуться на міжбанківському валютному ринку.
Проблема в тому, що переддефолтні рейтинги нашої країни фактично закрили для компаній-монополістів ринки зовнішніх запозичень як єдине на сьогодні джерело фінансування витрат на придбання енергетичної сировини, а всередині країни кошти залучити не вдається.
Свідченням цього є, зокрема, останній провал тендеру з залучення поновлюваних кредитних ліній на 500 млн гривень і $ 17 млн для ДП «НАЕК “Енергоатом”» – на участь у торгах було подано менше двох заявок. При цьому раніше НАК «Нафтогаз України» з потрібних $ 1,5 млрд позичити вдалося тільки 300 млн.
Не складно спрогнозувати, яким чином вирішаться питання з цими коштами: за рахунок кредитів у державних банках у поєднанні з тотальним наданням субсидій, що фактично тотожне бюджетному дотуванню. Оскільки відбуватиметься воно, зрозуміло, в гривні, а це неминуче призведе до її знецінення.
У будь-якому випадку, за словами незалежного аудитора, особливо важливим для стабільності гривні залишається баланс експорту та імпорту. Адже, коли на міжбанк вийде гравець, попит якого вираховується мільярдами доларів щорічно, необхідно, щоб його потреба забезпечувалась відповідною сумою експортної виручки.
На сьогодні цей баланс утримується штучно, за рахунок валютних обмежень обсягу потреби у валюті для імпортерів на міжбанку, що регулюється через механізм погодження імпортних контрактів. Експортери ж, як і раніше, зобов’язані продавати валютну виручку. Завдяки цьому Нацбанк може впливати на визначення попиту та пропозиції валюти в конкретний день на міжбанківському валютному ринку, бо в результаті створюється надлишок пропозиції валюти, який викуповується за неринковою ціною.
Оскільки для регулятора це фактично єдиний спосіб стримувати курс гривні, пріоритет експорту над внутрішнім ринком буде і надалі відстежуватися в державній політиці. Це єдині надходження валюти в країну не за рахунок кредиторів. Внаслідок такої політики падає внутрішнє виробництво. Проте більше того, й статистика експорту залишає бажати кращого. За останні два роки обсяги експорту скоротилися більш ніж на $ 10 млрд.
Не секрет, що продукція ключових галузей промисловості є не затребуваною на західних ринках, що пояснюється відсутністю інвестицій у модернізацію виробництва, технологічні процеси. У першу чергу в Україні зацікавлені як у сільгоспвиробнику. І в той час, як цю галузь потрібно посилювати за допомогою державного регулювання, як така підтримка аграріїв взагалі відсутня, їхня діяльність ніяк не стимулюється. До того ж, із наступного року для них скасовується пільговий податковий період.
За останній рік підприємства АПК залучили кредитів на суму близько 10 млрд грн та розмістили депозитів на майже 30 млрд грн (11% від загального обсягу депозитів по країні). Зараз аграрії створюють ліквідність банківській системі, вони забезпечують надходження валюти в державу, вирівнюючи платіжний баланс, а взамін отримують «дешеві» кредити, ставка яких досягає 36 % річних у гривні. Тому заходи, що вживаються, абсолютно не стимулюють розвиток сільгоспвиробництва.
Для наочності оцінки «Публічний аудит» узагальнив дані щодо структури експорту за період січня–травня 2013, 2014, 2015 років. Так, на противагу 2013 року в структурі українського експорту зменшилися частини: засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів – на 5,9 %; мінеральних продуктів – на 5,2 %; палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – на 5,3%; продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – на 1,6. Зважаючи на закритість ринку Росії для товарів нашої машинобудівної та ряду інших галузей промисловості, де ці товари мали попит, постачати їх станом на сьогодні більше нікуди.
