Політичні маніпулятори активно використовують соціально-психологічні ефекти?

Суспільна практика засвідчує, що політичні маніпулятори активно та ефективно використовують, які пов'язані з реакцією людини на присутність інших людей, і виникають у групах, масі, натовпі. Виділяють

Суспільна практика засвідчує, що політичні маніпулятори активно та ефективно використовують, які пов'язані з реакцією людини на присутність інших людей, і виникають у групах, масі, натовпі. Виділяють соціально-психологічні ефекти, які виникають в організованих групах:

1. Ефект «присутності інших» — посилення («ефект соціальної фасилітації») або послаблення («ефект соціальної інгібації») домінантних реакцій у присутності опонента, аудиторії. Цей ефект зумовлений посиленням (ослабленням) мотивації людини до дій, яка суттєво залежить від кількості людей, що її оточують; ступеня взаємної симпатії або антипатії всередині групи; значущості оцінки дій оточення для самої людини; діапазону просторової близькості між людьми.

2. Ефект групової (соціальної) ідентифікації — формування у члена групи позитивних відчуттів з приводу перебування у певній групі; деперсоналізації, тобто усвідомлення себе невід'ємною частиною групи (Ми) і блокування відчуття індивідуальності (Я); відчуття залежності від групи, віри в те, що власний добробут і добробут групи тісно пов'язані між собою, почуття обов'язку перед групою; відчуття міжгрупової конкуренції — сприйняття іншої групи як такої, що суперничає з власною.

3. Ефект гомогенності чужої групи — сприйняття членів чужих груп більш схожими один на одного, ніж членів власної групи; оцінювання інших на основі принципу «вони — схожі, ми — різні».

4. Ефект домінування групового мислення. Цей ефект ґрунтується на:— ілюзії невразливості, засліпленні оптимізмом, невмінні або небажанні відчути небезпеку;

— самозакоханості групи, її сліпій вірі в абсолютну власну моральність;

— удаваній раціоналізації, що грунтується на недооцінюванні труднощів, колективному виправданні своїх рішень;

— стереотипному уявленні про опонентів; тиску конформізму;

— самоцензурі, суть якої полягає у відкиданні або приховуванні власних думок та сумнівів заради уникнення дискомфорту та збереження консенсусу;

— існуванні у межах об'єднання осіб, які виконують функції «поглиначів інформації», що сприймають, трансформують і нейтралізують інформацію, яка могла б поставити під сумнів питання існування групи та ефективність або моральність ухвалених нею рішень.

5. Ефект ослаблення самоусвідомлення — накладання високого рівня соціального збудження на «розмиту» відповідальність, за якого люди здатні забути, ігнорувати притаманну у звичайних обставинах стриманість і втрачати відчуття індивідуальності та персональної відповідальності .

6. Ефект групової поляризації — радикалізація думок та позицій під впливом інформації, отриманої у процесі групової дискусії; прихованого нормативного тиску («необхідно бути як всі»); відчуттям, що у разі появи прихильників можна радикалізувати слова, поведінку, дії.

7. Ефект впливу меншості — відчутний вплив нечисленної частини групи на прийняття остаточного рішення, якщо вона діє послідовно, систематично, впевнено та цілеспрямовано.

8. Ефект «узгодженості у незгоді» (термін X. Орте-ги-і-Гасета) — основна формула (підстава) формування меншості (для консолідації меншості необхідно відмежуватися (відштовхнутися) від маси та об'єднатися на основі смаків, ідей, ідеалів, які не поширюються на масу) [18. c. 245- 247 ].

Чіткої межі між соціально-психолгічними ефектами, притаманними групі і масі, немає, оскільки вони, як правило, змінюють свою природу відповідно до філософського закону переходу кількості в якість. Однак усі ці ефекти все ж зумовлюють певну своєрідність процесу використання політичного маніпулювання на рівнях «людини — група — маса». Кожному з рівнів відповідає специфічна модель, що характеризується певними осо­бливостями.