«Публічний аудит» назвав об’єкти, які зараз не можна приватизовувати

«Публічний аудит» вирішив розібратися, чи на часі зараз в Україні приватизація та які державні активи продавати не можна з огляду на їх стратегічне значення.

Парламент ще не затвердив список підприємств на приватизацію, тим не менше, міністр економіки вже розповідає, коли «підуть з молотка» перші підприємства з-понад 350-ти, які мають бути виставлені на продаж. 

У приватизаційному списку є ціла низка крупних справді прибуткових компаній енергетичної, хімічної, будівельної та інших галузей, і це не може не насторожувати. Ідеться про «Одеський припортовий завод», машино- та приладобувні підприємства («Азовмаш»), 13 портів, будівельну корпорацію «Укрбуд», яка лише по Києву зводить понад 10 об’єктів, «Президент Готель» у центрі столиці. Власне, що не об’єкт, то ласий шматок, який не потрібно піднімати з колін, а достатньо забезпечити якісне управління для процвітання та прибуткової діяльності.

Крім того, на сьогодні недоцільно приватизовувати, з огляду на стратегічне значення та можливе заниження реальної ціни; в енергетичній галузі – «Центренерго», Херсонська ТЕЦ, Одеська ТЕЦ, Миколаївська ТЕЦ та пакети акцій обленерго; у будівельній – ПАТ «Дніпрометробуд»; у хімічній – «Сумихімпром». До вказаних об’єктів також слід додати завод «Оріон», «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» та інші. До приватизаційного списку включені навіть ті активи, до яких не дійшли руки жодної попередньої влади.

Військовий конфлікт, девальвація гривні, політичний дисбаланс – це ті чинники, які на сьогодні суттєво знижують реальну ринкову вартість держмайна. До того ж, в Україні на носі технічний дефолт – в таких умовах жодна країна не проводила приватизацію. Та й ситуація з правами іноземних інвесторів не додає балів, оскільки деякі з них вже подали позови до України за порушення власних прав, а це, без сумніву, відлякує потенційних інвесторів навіть від розгляду України як майданчика для розвитку власного бізнесу.

Про низьку вартість українських активів та про відсутність попиту на них свідчать і показники плану щодо надходжень до держбюджету від приватизації на 2015 рік, із якого наразі виконано рівно 2 %. Так, відповідно до Закону про держбюджет на цей рік, від продажу держмайна очікується отримати 17 млрд грн, тоді як наразі надійшло лише 113,5 млн.

Справді, управління державним майном на сьогодні залишає бажати кращого. За результатами 2013 року держбюджет отримав дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств із державною часткою в сумі 421,5 млн грн, тобто, менше 1 % від номінальної вартості пакетів акцій (при вартості корпоративних прав держави в 50 млрд грн).

Наприкінці 2014 року, за оцінкою Фонду держмайна, вартість корпоративних прав держави становила понад 80 млрд грн, а результат діяльності за виплатою дивідендів – 487,8 млн грн, або близько 0,5 % від номінальної вартості.

Такі низькі прибутки зовсім не означають збитковість держпідприємств. Тут, швидше за все, йдеться про банальне вимивання з них коштів, завищення витрат на тлі заниження прибутків та загалом неефективне менеджерське управління. Але приватизація не вирішить цих проблем, а головне, вона не може бути панацеєю від корупції. І нема сенсу сподіватися, що завдяки масовому продажу активів вона, таким чином, викоріниться. Навпаки – в нинішніх умовах чиновники можуть вигідно скористатися можливістю покупки державного майна за безцінь, зокрема через афілійованих до них юридичних осіб.