Україна-НАТО: Потенціал співпраці в сфері ВПК

Україна має всі можливості стати міцним гравцем на ринку ВПК в світі - і разом з тим, повністю переозброїти армію

Останні події в Україні свідчать, що право на свободу і демократію потребує реального захисту. Про це також досить чітко було наголошено під час саміту НАТО в Уельсі. Багато розмов в Україні і поза її межами точиться навколо матеріально-технічної військової допомоги з боку Заходу. Безумовно, це важливо. Водночас, не є таємницею, що український ОПК має потужний виробничий і науковий потенціал, який можливо успішно спрямувати на переозброєння української армії.

Разом з тим враховуючи інтелектуальний, науково-технічний та виробничий потенціал нашого оборонно-промислового комплексу, Україна має значні перспективи військово-технічної кооперації з країнами НАТО та здатна конвертувати його у проекти високого технологічного рівня. Такі, що би повною мірою відповідали інтересам України та дозволяли успішно співпрацювати з кра- їнами Північноатлантичного альянсу.

Серед іншого, проведення воєнної реформи в Україні є невід’ємною складовою курсу на євроінтеграцію. Загострення ситуації на сході України, наслідком якої стала заборона постачання продукції військового та подвійного призначення до Росії, сприяла активізації вітчизняних виробників в напрямку пошуку шляхів можливої співпраці із західними країнами.

Враховуючи потенціал, наміри і можливості українських підприємств ВПК, військово-технічне співробітництво з оборонними компаніями країн НАТО може мати декілька аспектів. По-перше, - це обмін технологіями та реалізація спільних проектів з розробок та виробництва нової номенклатури озброєнь та військової техніки. Цей напрям є одним з найвагоміших, оскільки завдяки його активізації можливо надати нові можливості наявним технологіям, довести до практичної реалізації цікаві оборонно-промислові ідеї та, врешті решт, заощадити кошти шляхом об’єднання зусиль та інвестицій країн-учасниць. По-друге, – створення та реалізація проектів з просування на ринки третіх країн спільно підготовлених зразків ОВТ, може стати суттєвим та взаємокорисним напрямком військово-технічного співробітництва. Наприклад, українська сторона вже нині здатна запропонувати модульний принцип модернізації бронетехніки чи систем ППО радянського виробництва, що робить можливим вибір різних бойових можливостей, захисту та маневрених якостей танків і легких бойових машин, що модернізуються. 

Наведу декілька фактів успішної співпраці вітчизняного ВПК та оборонних підприємств країн НАТО, в останні роки.

Так, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння ще в 2008 – 2009 рр. за підтримки Офісу зв’язку НАТО та посольств країн Центральної і Східної Європи (передусім, посольства Республіки Польща) реалізував низку публічних заходів та міжнародних конференцій, спрямованих на зміцнення довіри, створення нових проектів у галузі ВТС. Результатом цих заходів, стала поява таких вагомих проектів як модернізація спільно із французькою компанією SAGEM українського бойового вертольоту Мі-24, та створення нового корвету для українських ВМС, в якому було передбачено близько 38% комплектуючих західного виробництва.

У жовтні 2014 року в Києві побувала делегація з Науково-дослідного інституту оборони Швеції, яка провела зустрічі з представниками українського ОПК. За результатами, сторони домовились розробляти спільні оборонні проекти. Фахівці не виключають про вивчення можливостей спільного виробництва складних оборонних систем, в тому числі, винищувачів Saab Gripen.

Окрім створення загальних проектів, обмін досвідом управління оборонними підприємствами, є теж важливою галуззю взаємодії. Так за деякими напрямами розвитку оборонної промисловості наші європейські колеги, зокрема, польські, використовують українській досвід. Наприклад, ще у 2010 році в Україні було створено Державний концерн «Укроборонпром», як об’єднання підприємств, що розробляють, випускають, модернізують та поставляють озброєння і військову техніку на внутрішній та зовнішні ринки. У вересні 2013 року і у Польщі було здійснено аналогічні заходи з консолідації оборонної промисловості –  створено Польську групу озброєння (Polish Armaments Group).

Неабиякі зміни, завдяки співпраці з країнами НАТО, відбулися й в середині української оборонної промисловості. Якщо раніше вона здатна була виробляти, за різними оцінками, від 8% до 12% загальної номенклатури озброєння Збройних сил України (відповідно до попиту), нині завдяки розвитку цілком нових конструкторських шкіл ця спроможність зросла до 30 – 35%. При цьому існує потенціал розвитку спроможності ВПК у забезпеченні потреб національної армії до 60%, та навіть, 70% - за умов вдалого і послідовного впровадження західних оборонних технологій.

Останньою істотною подією стало проведення в місті Кельце 3 вересня 2014 року за підтримки Офісу зв’язку НАТО та Міністерства національної оборони Польщі міжнародного круглого столу «Оборонна промисловість України», що дозволило відкрити нову сторінку відвертого військово-політичного діалогу, створити оновлені умови для поглиблення військово-технічного співробітництва. Це також сприятиме успішній інтеграції України до європейських і євроатлантичних структур безпеки.  Були окреслені напрямки співпраці з європейцями, зокрема в сфері модернізації вертольотів, розробки та виробництва РЛС, ракетно-артилерійського озброєння, бронетанкової техніки, двигунів, засобів динамічного та активного захисту. Голова Концерну «Укроборонпром» відзначив також великий потенціал співпраці для польських та українських компаній у боєприпасній галузі, а також суднобудівній та радіоелектронній промисловості. Відомо, також що Україна належить до небагатьох країн світу, що володіють повним циклом створення авіаційної техніки – КБ «Антонов» має на це потужності. Україна має замкнутий цикл виробництва сучасних зразків танків і БТР (у загальному обсязі поставок комплектуючих виробів імпорт становить лише 2-5%), бронетранспортерів, армійських вантажівок і бронеавтомобілів, інженерних машин оборонного призначення. Також Україна входить до десятки держав світу, які спроможні розробляти та виготовляти ракетну і радіолокаційну техніку та високоточну зброю. В цілому в останні роки, український ВПК може похизуватись величезним списком новітніх зразків техніки, що можуть бути конкурентоспроможними на світовому ринку озброєнь:
- Кораблі: «Корвет», «Гюрза»

- Стрілецька зброя: автоматичний гранатомет УАГ-40, ПТРК «Скіф», «Комбат», «Конус», «Стугна», «Корсар», ПЗРК «Альта», «Бар'єр», штурмові гвинтівки «Форт 221», «Форт 228», снайперські гвинтівки VPR-338, Konev Z-008, пістолети «Форт 17»,«Форт 21», кулемет «Форт 401»

- Станції РЛС «Пелікан», «Кольчуга М», ЗРК «Стилет», тактична ракета «Сапсан», береговий протикорабельний ракетний комплекс «Рубіж»

- Бронетехніка: Танки «Булат» і «Оплот», бронетранспортери БТР-4мВ, БТР-3Е1, БМПТ-64

- Автомашини: КРаЗ 6322 «Солдат», джипи «Дозор Б», «Козак»

- Безпілотні літальні апарати: «Сокіл 2», «Стриж А11», «Альбатрос 4К», «Чиж Л», «Ремез-3», «Моноліт», «R600», «Кажан», «Хаї 11», та багато інших зразків.

При цьому слід наголосити, що для західних оборонних компаній з початком агресії Кремля проти Української держави з’явилися цілком нові й досить привабливі умови для співпраці з вітчизняним ВПК. Якщо раніше найголовнішою проблемою України як партнера була хронічна відсутність необхідних на потреби національної оборони бюджетних асигнувань, віднині Україна перетворилася на потужний ринок оборонних технологій. З іншого боку, віднині можна сподіватися, що розвитку військово-технічного співробітництва України із західними оборонними компаніями не перешкодять приховані проблеми, зокрема, неадекватність рівня державного оборонного замовлення в Україні.

Головною вимогою до сторін взаємодії в сфері ВПК залишається гнучкість та послідовність. Головним аргументом успіху – політична воля та адекватні ресурси на потребу національної оборони України.