Рахункова палата як вищий орган аудиту публічних фінансів

Система державного фінансового контролю, що діє на сьогодні, підтримує існування старих та породжує нові схеми вимивання коштів із бюджету країни.

Тому ГО «Публічний аудит» запропонувала кардинально новий підхід до її роботи.

Контроль за державними фінансами має бути прозорим і щоденним, а не здійснюватися постфактум, коли кошти вже витрачені, порушення скоєні, а знайти винуватців і повернути гроші практично неможливо.

Тому система фінансового контролю має зводитися до двох основних напрямів – зовнішнього, який закріплюється за Рахунковою палатою та її регіональними представництвами, та внутрішнього, що запроваджується в органах держсектора і передбачає фінансове управління й контроль, а також внутрішній аудит. 

Професіональний аудит і видаткової, і дохідної частин державного та місцевих бюджетів повинен стати обов’язковою нормою, як і аудит державних програм, інфраструктурних проектів, об’єктів державної власності та природних монополій – при чому, на всіх стадіях управління.

До речі, ці пропозиції підтримала фракція «Батьківщина», про що зазначила народний депутат Олександра Кужель на нещодавньому засіданні Верховної Ради. 

У діяльності ДФІ на сьогодні немає жодного сенсу, оскільки вона фактично «конкурує» з Рахунковою палатою, маючи однакове коло функцій та підконтрольних суб’єктів. Це неефективно не лише з точки зору зайвих витрат держбюджету країни, а й менеджменту, оскільки дві інспекції проводять неодноразові перевірки одних і тих самих держорганів з одних і тих самих питань та за однаковий період.

ДФІ не концентрує увагу на створенні ефективної системи внутрішнього контролю та аудиту в органах державного сектору, а спрямовує основні зусилля на ревізії і перевірки, щоби виявляти все більше і більше порушень – лише для того, аби саме цими порушеннями обґрунтовувати необхідність свого функціонування. Та й відсоток кримінальних проваджень, порушених за результатами контрольних заходів ДФІ, є мізерним, кількість проваджень, доведених до логічного кінця, тобто обвинувального вироку, – ще менша.

Тому ДФІ потребує розформування, а задля оптимізації ресурсів незалежні аудитори пропонують перевести працівників централізованого внутрішнього аудиту ДФІ у відповідний підрозділ Рахункової палати. Ще частину співробітників ДФІ залучити до підрозділів внутрішнього аудиту; функції інспектування передати до органу виявлення шахрайства з фінансовими ресурсами та функції гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту – до Мінфіну. Територіальні органи інспекції залишити місцевим органам влади.

Лише за цих умов контроль за публічними фінансами буде справді дієвим.