Де взяти гроші? - відповідь для Яценюка та його команди
24 лютого 2015, 12:33
Власник сторінки
Политолог-аналитик
Україна може легко обійтися і без кредитів МВФ - потрібна лише політична воля
З екранів телевізорів, кожен день в наші голови впроваджується думка про те, що «Україна - це дуже бідна країна», «У нашої країни немає грошей і тому нам треба постійно просити допомоги» у МВФ, США, ЄБРР, Німеччини та інших країн. І ця установка постійно підкріплюється універсальної індульгенцією для нашої влади, якої нині є війна. «Війна - значить немає грошей. Війна заважає проводити реформи. Війна заважає боротися з корупцією »і т.д. Але для початку зупинюся на головній установці - «Всі гроші йдуть на війну. Країна бідна - і ми у всіх просимо допомоги ».
І відповідаючи на питання - де взяти гроші? - я виявив кілька цікавих фактів:
1. Тільки за останні півроку 2014 в офшори з України за допомогою непрямих експортних контрактів пішло 133 млрд. Грн. За весь 2014 втрати Українського бюджету тільки від кіпрського офшору склали близько 6 млрд грн. Всьому виною - конвенція про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром яку підписав ще СРСР в 1988 році. Денонсація договору перенаправить ці суми до бюджету України. Але чому цього не робиться? - Напевно тому що всі наші олігархи уникають оподаткування використовуючи офшори.
2. За 2014 Національний банк України надав банкам рефінансування на 222,3 млрд. грн. Поясню що це за гроші. Рефінансування комерційних банків, це надання їм запозичень у випадках, коли вони відчувають тимчасові фінансові труднощі. Виконуючи функцію рефінансування, НБУ виступає як банк банків. Якщо говорити дуже просто - то НБУ видає банкам гроші щоб ті могли підтримувати свою діяльність - виплачувати відсотки за депозитами, видавати кредити підприємствам стимулюючи їх розвиток (а разом з тим і розвиток економіки) і багато іншого. Що ж насправді сталося з цими 222,3 млрд. грн.?
Все просто - банки нікого не кредитують, видають депозити, які населення очманіло забирає, проводить інші операції. Але найжахливіше що левова частка цих грошей, йде на міжбанківський валютний ринок де банки скуповують долари та іншу валюту, спекулюють нею, створюють попит на валюту через що долар і росте. Ніколи не помічали, що як тільки у ЗМІ з'являється повідомлення про те, що НБУ рефінансував банки, тут же починається ріст долара? А потім частину цієї валюти йдуть на рахунки банків за кордоном. 222,3 млрд. грн. велика частина з яких повинні були шляхом кредитів простимулювати українські підприємства, просто йдуть країни. При цьому долар, через спекуляції банків зростає (так що не треба в цьому звинувачувати тільки війну або РФ), а разом з ним і ціни на все в нашій країні.
І в той час як одні банки валяться, як ви думаєте які банки ростуть? «Міжнародний інвестиційний банк» що належить Петру Порошенку, (Портфель валютних депозитів фізичних осіб у МІБ виріс за рік на 25%, гривневих - на 47%), «Авант-банк» який пов'язаний з колишнім генпрокурором Яремою (у 2014 році також став лідером за темпами приросту валютних депозитів - 50%, або на $ 17,6 млн), і на 18% - до 441 400 000 грн зросли активи «Банку Авангард», акціонером якого була діюча глава НБУ Валерія Гонтарєва. Як казав один персонаж з «Russian-зомбі ТВ»: «Совпадение? Не думаю».
3. На початку минулого року нашим урядом було заявлено, що режим Януковича вивіз з країни близько 100 млрд. дол. Далі цифри називалися різні - одні говорили, що могло бути викрадено золота на суму понад $ 20 млрд і близько $ 37 млрд у вигляді коштів позик. Інші говорили, що Януковичем за останні три роки з української фінансової системи на офшорні рахунки було виведено понад $ 70 млрд. У будь-якому випадку - цифри обчислюються десятками мільярдів. Зараз тема повернення грошей, вкрадених Януковичем чомусь затихла. При цьому повернувши ці гроші, ми могли б не просто відмовитися від кредитів МВФ та інших країн, а й розрахуватися по попереднім запозиченням. Говорити про те, що повернути ці гроші неможливо, просто нерозумно. Після арабських революцій, наприклад Швейцарія (як, напевно, основне місце покладів «грошей диктаторів) ввела так званий« Закон Дювальє» по якому швейцарська юстиція має право вже при обгрунтованій підозрі заморозити рахунки диктатора і гроші повернути його країні. Так Туніс поваливши диктатора Бен Алі, зміг в короткі терміни зміг повернути 29 млн. дол. вкрадених диктатором і переведених у європейські банки. А гроші Каддафі і його наближених були заморожені майже відразу після повалення. Чому б не скористатися таким досвідом? - відповідь проста - потрібна політична воля. Чи є вона у нашого керівництва, - питання спірне.
4. Процитую народного депутата от ВО «Свобода» Андрія Іллєнка: «Має бути введена прогресивна шкала оподаткування. Це діє майже в усій Європі, навіть в Америці є такі елементи. Тобто відсоткова ставка збільшується від кількості отриманого прибутку. Це соціально справедливо, дає розвиватися малому бізнесу, змушує олігархів платити більше. Так само ми маємо вводити податок на розкіш.» Плюс до цього ми можемо підвищити ренту за видобуток корисних копалин, яка наразі залишається однією з найменших в Європі, и з яких олігархи мають надприбутки.
Підводячи підсумок наведу слова нардепа від «Свободи» Юрія Левченка: «Уряд ігнорує доцільний і надзвичайно важливий крок перед тим, як звертатися по міжнародну допомогу. Йдеться про наповнення державного б'юджету власними силами: це денонсація угод по офшорних зонах із такими країнами, як Кіпр та решта; запровадження податку на розкіш; ліквідація олігархічних приватних монополій; запровадження прогресивної шкали оподаткування, щоби найбагатші платили адекватно, а не перекладала держава весь фіскальний тиск на малий, середній бізнес і на найбідніші верстви населення. Після цього, виходячи із реального дефіциту, можна розглядати питання зовнішніх запозичень, а не перевертати усе з ніг на голову і робити навпаки".
Надіюся, що після читання цієї статі, ви трохи впевнились що питання не в тому що грошей нема – вони є, і є можливість їх отримати. Питання у політичній волі та бажанні змін, яких нажаль у нашого уряду немає.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.