Єдина країна - єдина цензура

Все більше журналістів, у тому числі й моїх особистих друзів та знайомих говорять про те, що в ЗМІ з'явилася до цього часу небачена цензура. Причому про наявність такої цензури навіть не прийнято говорити, адже це вважається аморальним. Зараз послідовно опишу, в чому цензура, чому про неї навіть говорити можна тільки пошепки і яких тем вона стосується, а головне, чим вона гірше за намагання контролювати ЗМІ, які, звісно ж, прагнула здійснити бцдь-яка попередня влада.

У нас фактично накладено право вето на будь-які дії нинішньої влади: доллар по 23 - нормально (а що поробиш?), у квартирі холодно і немає гарячої води - нормально (а що поробиш?), ціни на продукти першої необхідності зростають щодня і це не перебільшення - нормально (а що поробиш), тисячами гинуть молоді хлопці, які зараз могли б вчитися у ВНЗ або десь ще та ставати нормальними людьми - терпимо (а що поробиш?), країна фактично втратила три регіона - нормально (а що поробиш?), в країні фактично йде громадянська війна - нормально (а що поробиш?).

Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що все це виправдовується проведенням так званої антитерористичної операції, про яку я ніколи не втомлюся говоритти, що це ніяке не АТО, а братовбивча війна. Тому купка нових керівників держави, які, власне-то, й до влади прийшли на крові злопців з Небесної Сотні, тепер експлуатують ідею війни, аби досягати власних цілей, часто просто комерційних. Чи ви вважаєте, що ніхто не заробляє на коливаннях долара? Чи ніхто не заробляє на викачуванні нафти? Чи олігархам не вигідне зростання цін на продукти харчування?

Але раніше про все це можна було відкрито говорити, критикувати подібні неправильні рішення, які допускала чи навіть свідомо просувала фактично будь-яка влада. Зараз же у нас на правду накладено право вето. Не випадково у нас навіть створено Міністерство інформаційної політики, яке вже встигли охрестити як Мінправди. Саме Мінправди диктує, що говорити, прикриваючись гаслом "Єдина країна" і під цим благовидним приводом монополізуючи право на "правильну" подачу інформації. Будь-хто незгодний з загальною ідеологію ілюзорного єднання під обстрілами градів ризикує потрапити під моральну абструкцію (от я, до речі, теж ризикую, аале неможу дивитися на відкриту брехню і монополізоване право на цензуру, яке прикривається світлими цілями).

Цензура ж призводить до того, що з'являється безліч міфів, за допомогою яких маніпулюють людьми. Наведу, аби не перевтомлювати читачів цього блогу, лише один приклад: нам завжди говорили, що ескалація конфлікта минулого року відбулася через ухвалення законів від 16 січня, хоча такі закони діють в усіх країнах Європи і нічим реально не порушують права людини. Це чистий міф, що дуже чітко описує в своєму коментарі мій колега Кость Бондаренко: "Вже зараз можна сказати, що конфронтація в тих умовах була невідворотною. Тому говорити про те, що саме законі від 16 січня спровокували насилля, було б неправильно. Навіть якби ті закони не були прийняті, перехід до гарячої фази протистояння каталізували б будь-які інші дії влади. Тодішня опозиція шукала привід для того, щоб виправдати використання насилля щодо силовиків і вона обов'язково його б знайшла і без законів від 16 січня", - переконаний експерт.

Проте це, звісно, не єдиний міф. Є ще міф про реформи. Є міф про люстрацію. Є міф про швидке завершення бойових дій на Сході України. Адже так зручно створювати міфи за умов, коли в єдиній країні діє єдина цензура.