Судячи по держбюджету-2015, реформи в Україні будуть антинауковими

Саме в заходах по підвищенню економічної активності і ефективності, а не в економії заради економії – має бути справжній смисл реформ. І тут не можна обійтись без підвищення ролі людського фактору.

Судячи по держбюджету-2015, реформи в Україні будуть антинауковими

Україна сьогодні перебуває в кризі, з якої вона може вийти тільки шляхом реформ, заснованих на прогресивній «політичній філософії», без якої будуть продовжуватися псевдореформи. Найкращим показником, що відображає реальну «політичну філософію» урядових реформаторів, є структура державного бюджету на 2015 рік, зокрема, закріплене у ньому уявлення реформаторів про співвідношення  пріоритетних і непріоритетних напрямів фінансування. Прийнятий 29 грудня ц.р. Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» відображає позицію, відповідно до якої освіта і наука є не лише не пріоритетними, а навпаки, зневаженими чинниками суспільного життя.

Очевидно, новим українським реформаторам освіта і наука - це щось непотрібне, або вона їм заважає "робити реформи" як вони собі це уявляють, по-своєму... Тобто, чекаємо "АНТИНАУКОВИХ РЕФОРМ" на шляху до Новітнього Середньовіччя? І взагалі, що це за концепція реформ, якщо реформи зводяться до економії всього і вся, і особливо у сфері освіти і науки, замість заходів по розвитку економічної активності і ефективності в Україні? Саме в заходах по підвищенню економічної активності і ефективності, а не в економії заради економії – має бути справжній смисл реформ. Отоді відкриється шлях до розвитку... Безумовно, набагато складніше забезпечити економічну активність і ефективність, ніж економити за рахунок зниження рівня життя простих громадян, але ж це не вихід з кризи. Це – видимість реформ.

Очевидно, нашим новим реформаторам треба вивчати досвід Франкліна Делано Рузвельта по виведенню США із Великої депресії, і взагалі треба було б більше читати хороші книжки, які відкрили б їм очі на роль освіти і науки в будь-яких реформах.

Зокрема, Рузвельт, спираючись на прогресивні ідеї у тогочасних соціальних науках (зокрема, на ідеї англійського вченого-економіста Кейнса), так сформулював суть свого реформаторського «Нового курсу»: «По усій країні чоловіки і жінки, забуті у політичній філософії уряду, дивляться на нас, очікуючи вказівок, що їм робити, а також більш справедливого розподілу національних багатств… Я обіцяю новий курс для американського народу» (журнал Time від 11 липня 1932 р.). Таким чином, він у своєму «Новому курсі» визнав і включив у механізм реформ основний реформаторський чинник – «людський фактор», створивши для нього такі умови, за яких би він спрацював на соціальний прогрес у США, тобто створивши належні умови для того, щоб громадянам було вигідно жити і працювати чесно. Це і забезпечило американському суспільству вихід з кризи на шлях соціального прогресу.

Якби наші реформатори спиралися на науковий аналіз реформаторського досвіду Рузвельта, то вони б дізналися, що радикальним чинником у методології реформ в Україні має стати створення саме за допомогою освіти і науки таких умов у суспільстві, щоб жити і працювати чесно було вигідно! Тоді, наприклад, корупційний тип соціальної поведінки громадян, який породжує кризу в Україні, трансформується у антикризовий тип. Усе інше у реформах має підкорятися цій меті. Лише тоді Україна вийде з кризи на шлях соціального прогресу!

На якій концепції засновані сьогодні реформи в Україні, судячи по першим крокам уряду, зокрема по бюджетному забезпеченню реформ? Поки що очевидним є те, що реформатори у своїй «політичній філософії» керуються концепцією «економія заради економії», яка забезпечує лише видимість реформ і не стосується їх сутності, а саме: створення сприятливих умов для такої соціальної активності громадян України, яка привела б «людський фактор» в дію в умовах, коли «жити і працювати чесно є вигідним».  Саме цей «людський фактор» і є тим «каменем», яким нехтують наразі наші «будівничі» (реформатори), і який має бути покладений в основу нової України.

Очевидно, сьогодні нам потрібен свій, український Рузвельт, який би для реформування України керувався не лише «політичною волею», а й прогресивною реформаторською концепцією, без якої «політична воля» є сліпою! А відомо, що «якщо сліпий поведе сліпого, то обидва упадуть в яму»…

Олександр Костенко,

професор (Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України)