Ілюзія влади.

Коли в людини починає зріти рішення змінити місце роботи, це дуже складно, адже до свого соціального і матеріального стану швидко звикаєш і навіть тимчасово знизити свій статус, звичайно не хочеш…

Значна частина власників успішного бізнесу раніше були топ-менеджерами, або простими менеджерами в вітчизняних і іноземнх компаніях. Вони добре знають про проблеми між власником і найманим керівником і мають з чим порівнювати, бо нині самі господарі і власники бізнесу. Можуть об’єктивно оцінити всі плюси і мінуси становища топ-менеджера і на їх погляд, мінусів більше. Я й сам свого часу контактуючи з такими менеджерами бачив ці плюси і мінуси. Коли запрошують на роботу менеджером на фірму, то пропонують цікаві перспективи. Часто в обіцянки входить: можливість самостійно розробляти бізнес-план, можливість втілювати власні ідеї щодо розвитку і т. ін. При цьому нічим не ризикуючи, адже топ-менеджер нічого не вкладає, а отримує зарплатню, бонуси тощо. Має владу керувати і незалежність у прийнятті та втіленні рішень. Інколи топ-менеджерам пропонують стати акціонерами. Відмовитися від таких пропозицій важко.

 Однак дуже скоро наймані керівники пересвідчуються, що декларована влада топ-менеджера є ілюзією. Доки підприємство потрібно піднімати, до їх думки прислухаються. А коли справи налагоджуються, то поступово зовні непомітно, у них починають відбирати повноваження. Починається з того, що за спиною керівника фірми власник бере кредити, де хоче, а керівник до певного часу про них і не знає (і взагалі важається, що не доцільно це обговорювати), але за їх неповернення відповідальність лягає на керівника. Власник своєю волею укладає договори, а за “кидання” партнерів віддувається знову топ-менеджер, нічого не міняє й те що керівник став співвласником – це теж ілюзія (і починається, успіх - це їх заслуга, а на менеджерів намагаються вцепити усіх собак).

 Саме тоді в людей починає зріти рішення змінити місце роботи, це дуже складно, адже до свого соціального і матеріального стану швидко звикаєш, знизити свій статус, звичайно не хочеш… Тоді розумієш, що відчутні суми зарплати – ще одна грань твоєї залежності. В результаті дехто вдається до кардинальних змін – відкриває власний бізнес. І лише тоді насправді стають самі собі господарями, хоча й ризикують щодня і можуть в один момент втратити абсолютно все зароблене. Особливо в нашій країні в часи коли навколо люди живуть на злиденні зарплати і ставлення до таких відчайдух “далеко неоднозначне”...

Сьогодні президенти і премєри все більше схожі на найманих менеджерів (міністрам і іншим чиновникам вже трішки легше в них визначене фінансування). І їх проблеми дуже схожі на проблеми топ-менеджерів звичайних компаній. Якщо вертикаль влади вдалося відновити, то з фінансуванням маємо великі проблеми (ВВП падає, а кредитів навіть для мінімізації цього падіння не вистачає). Акціонери завжди вимагають від менеджерів мінімізувати витрати. Схожі процеси сьогодні відбуваються і на глобальному рівні. Люди відстоюють своє право впливати на процеси, які відбуваються в їх країнах. Чим бідніша країна, тим ілюзорнішою є влада її керівників, а Україна сьогодні є найбіднішою країною європи.

Коли нема бажання (або повноважень) давати комплексну відповідь про причини виникнення проблем, обговорювавти план вирішення цих проблем і способи пошуку необхідних ресурсів, то легше загострити увагу на окремих проблемах, які вже почали “затухати” (хоча під час загострення на них не звертали такої уваги). Це дуже схоже на спробу, закривши очі собі і іншим і не помічати проблем, але чим далі, тим малоефективніші стають такі методи. А достатньо щоб наші політики і їх закордонні колеги, які обіцяли їм підтримку пояснили своїм виборцям шляхи вирішення спільних проблем. Якщо їх виборці погодяться тоді потрібно, розробити поетапний план і спільно працювати над його втіленням (нажаль деякі політики націлені на створення проблем Росії, а не на вирішення українських проблем). Політичний процес це своєрідний сумарний вектор політичної поведінки окремих учасників. Усе інше пусті обіцянки і нічим не підкріплений популізм, який лише погіршує ситуацію. Пора відмовлятися від гри без правил, хоча дехто хоче й і далі грати в ці ігри, паралельно розповідаючи про порушення правил іншими. Ефективна система участі потребує сильних лідерів, таких, які здатні розпізнати критичні проблеми і забезпечити їх всестороннє обговорення і справедливе рішення. Здатних відкрито обговорити питання і вирішити конфлікт.

Дехто не припиняє спроб довести свою виняткову значимість, щоб і далі мати можливість контролювати процеси в країні і на місцях (хоча вже має достаньо влади). Чим посилює і без того великі перекоси в вертикалі влади. На кожному етапі розвитку фірми потрібен певний тип менеджера і потрібно визнати, що більшість політиків не є універсальними управлінцями. Хоча не всі хочуть у цьому зізнаватися, частина політиків були успішними в опозиційній діяльності і тепер стали владою, але не всі з них можуть бути успішними управлінцями. Інколи це все нагадує лебедя, рака і щуку з басні, хоча воза найкраще тяне кінь (коли попереду він, а не віз).

З погляду законів менеджменту нинішня система державної організації є проявом безумства, оскільки розділити можна роботу і права, але відповідальність не ділиться в принципі. Безвідповідальність, створює сприятливі умови для прихованої агресії зовні. Модель, яка передбачає персональну відповідальність керівників за плоди свого управління, замінена системою горизонтального розподілу влад з повною безвідповідальністю. Усе це дуже схоже на організаційну війну. Ситуація вже критична, але не безнадійна.

На відновлення роботи владної вертикалі знадобився майже рік. Хоча без належного фінансування, марно сподіватися на високу ефективність роботи цієї вертикалі. Саме так це потрібно пояснювати своїм виборцям: “з часом будуть відновлюватися і збільшуватися фінансові потоки і ми, як влада будемо робити все можливе для цього”. Це щоденно мають робити політики усіх рівнів (нажаль деякі політики зайняті іншими проблемами).

Країна й досі знаходиться в кризовому стані. Люди потребують співпереживання, розуміння і поваги. Влада повина проявляти максимальну активність у встановленні контакту з людьми. Є спеціальні методики для роботи в кризових ситуаціях. Загальним змістом описаних в них стратегії дій є допомога в розумінні сенсу того що сталося, тобто в “побудові” суб'єктивної теорії кризових події, у відновленні почуття контролю над своїм життям, відновленні реалістичної самооцінки.

Чим більше людина має тим більше їй не вистачає, а запити ростуть з збільшенням рівня достатку. Баланс – це вибір і ми можемо досягнути балансу, якщо захочемо, але дуже часто на деякі питання люди бояться давати відповіді не лише іншим, а й собі…