Вирішення енергетичної кризи вийшло на вищий політичний рівень
Нові обличчя в уряді України не здатні вирішити енергетичні проблеми держави ринковими механізмами. Дії Міністерства енергетики, «Нафтогазу», «Укрінтеренерго» щодо організації поставок енергоносіїв вже давно мають не економічний, а політичний характер. Адже якщо раніше лише на газі була позначка «політика», то вслід за «блакитним» паливом також політичним товаром стали вугілля та електроенергія.
Протягом дев’яти місяців уряд так запекло боровся за енергетичну незалежність, що втягнув Україну у нове енергетичне рабство. Після газової залежності країна отримала нову залежність від вугілля, яке постачається із Росії і в невеликих обсягах із Південної Африки. Але на цьому влада не зупинилася і оформила договірні відносини із постачальником електроенергії. Ніхто вже не здивувався, що електроенергію Україна купуватиме також у Росії.
Владі було відомо іще у серпні, що вугілля є критично необхідним товаром для вироблення електроенергії тепловими станціями. І це питання не можливо було вирішити без закупівель у Росії і вивезення вугілля з територій ДНР і ЛНР.
Вже згадуване африканське вугілля із самого початку не могло претендувати на звання «порятунок енергосистеми». Адже пропускна здатність портів, які можуть приймати імпортне вугілля з інших країн становить 400 тис тонн на місяць. Це при тому, що дефіцит вугілля на ТЕС становить 1,5 млн. т щомісяця.
Хоча, звичайно, якби енергетики почали імпортувати вугілля іще у вересні, то принаймні можна було спробувати зробити запас на складах ТЕС. Але зараз, коли ТЕС працюють отримуючи вугілля «із коліс», то це вже пізно.
Імпорт електроенергії несе у собі загрозу. Такий крок лише посилює енергозалежність України від Росії і фактично робить непотрібними теплові електростанції, що тотожно їх фізичному знищенню.
А тому імпорт електроенергії можна розглядати виключно як тимчасовий захід, який спрямований на збереження енергосистеми і для стабільного проходження опалювального сезону 2014-2015 рр.
Відповідно, Україна стоїть на роздоріжжі та обирає між поставками вугілля і поставками електроенергії. І логічніше та життєво-важливіше вибрати поставки вугілля. Адже це дозволить зберегти свої теплові електростанції та їх маневрові потужності, що важливо для енергосистеми.
Окремо слід згадати про те, що імпорт потребує багато валюти, а тому лише підриває національну валюту та «вимиває» долари та євро із країни.
За таких умов оптимальним може бути рішенням розпочати тимчасовий імпорт та вивіз наявного вугілля з ДНР і ЛНР.
В іншому випадку поглиблення енергетичної залежність не дасть змогу Україні бути самостійною в ухваленні рішень. І вже зараз видно, що всі переговори щодо поставок вугілля та електроенергії починаються із узгодження політичних позицій. Відповідно, вугілля і електроенергія стали політичною розмінною монетою для влади.
Саме тому, що вугілля та електроенергія віднедавна перестали бути комерційним товаром і набули статусу політичного товару, виникли значні труднощі із його поставками в Україну.
Проблеми із вугіллям та електроенергією вже мають свою конкретну політичну ціну – це згода України допомагати Росії в поставках електроенергії в Крим. При цьому влада не втомлюється нагадувати, що Крим належить Україні, а не Росії.
І це іще «квіточки». Постачання газу, вугілля та електроенергії зараз вже розглядаються у більш широкому пакеті політичних домовленостей між Україною і Росією. На жаль, урядовці згаяли дорогоцінний час. І тепер питання забезпечення країни електроенергією неможливо вирішити на комерційному рівні і на рівні спеціалістів-енергетиків. Аргументи економіки вже не діють. Тепер вирішує все політичний торг. І переговори ведуть не компанії «Нафтогаз» чи «Укрінтеренерго», а країни.
За таких умов не варто дивуватися, що відключення електроенергії набувають катастрофічного масштабу і дефіцит потужностей становить вже не 2-3 ГВт, а 6,5 ГВт. І це при «нульовій» температурі! А що буде, коли надворі «стукнуть» морози –20С?
Безумовно, що всього цього можна було уникнути. Але тоді владі потрібно було адекватно реагувала на сигнали експертів, Укренерго, енергетиків та робити кроки влітку і на початку осені, коли криза лише піднімала свою голову. Проте, тоді основним гальмом став нинішній міністр енергетики Володимир Демчишин. Адже саме він на посаді керівника НКРЕ не ухвалив важливі рішення щодо тарифів на енергоносії і фактично підштовхнув країну у темряву і залишив країну без запасів вугілля на зиму.
Холодний подих енергокризи відчувають усі громадяни України. Держава увійшла в опалювальний період практично перебуваючи у повній енергозалежності від Росії – газ, вугілля, ядерне паливо, електроенергія. Хоча з такими енергетичними менеджерами і не здивуємося, коли одного чудового дня Україна буде імпортувати навіть торф і дрова. Звичайно, що із Росії…
Юрій Корольчук, член Спостережної Ради Інституту енергетичних стратегій
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.