Перші тижні по-новому, або «холодне літо 14-го»

Чим запам’ятаються українцям перші тижні нового життя, та перші кроки Президента.

Перші тижні по-новому, або «холодне літо 14-го»

Вже майже місяць країна має нового Президента, який вперше в політичній історії України переміг в усіх областях з  таким приголомшливим результатом. Цей результат, здається, був дивовижним як для переможця, так і для переможених. Але, після перемоги вже настав час переходити і до «мирного життя». Отже, чим запам’ятаються українцям перші тижні нового життя, та перші кроки Президента.

Всупереч всім обіцянкам протистояння на південному-сході припинити не вдалося і найближчим часом, як це не прикро констатувати, припинити не вдасться. За останні тижні наші війська понесли втрати в живій силі та техніці – дуже болючий момент. З іншого самі військові очікують від головнокомандувача рішучих кроків щодо закінчення АТО, причому закінчення перемогою. Як добре відомо в демократичному світі – «жодних перемовин з терористами», а особливо з тими, хто бере заручників.

З іншого богу, констатуватиму всім відому річ – в суспільстві росте повага та гордість за українську армію, чого не було останні 20 років. Це надзвичайно важливий момент, зберегти який, теж першочергове завдання Президента.

Всі ми почали пишатися тим, що є українцями, що ми єдиною нацією.

Вперше з часів другої світової в нашому лексиконі стали звичними слова – переселенці, збройні сутички, передова та.. вбиті та поранені наші бійці. Щовечора вмикаючи новини можна натрапити на короткий сюжет про віддання останньої шани загиблим воякам, майже з усіх регіонів України. І зробити так, щоб такі сюжети припинились – ось завдання яке має  виконати Президент

Проти нашої країни триває активна та жорстока інформаційна війна, в якій використовуються всі існуючі технології. Війна до якої ми виявились не готові. І поки що вона ведеться не на нашу користь. Але з часом ситуація почне змінюватись, але з часом, а його в нас дуже мало.

Надзвичайно загострились відносини з РФ, іншими словами світ знову поділився на два табори, причому ми опинились, якраз посеред «воюючих» сторін. Країна, яка мала виступити гарантом (за міжнародними домовленостями) нашої територіальної цілісності, довела всьому світові чого варті її обіцянки.

 Дивна ситуація, з одного боку ми є причина виникнення цього протистояння і з іншого – знаходимось в його центрі. Хоча в цьому є і позитивний момент – Україну знають тепер не як країну де є Чорнобиль та брати-боксери. А як країну, яка відстоює свою честь та гідність.

Ми отримали чергову енергетичну війну  - цього разу мабуть останню, оскільки росіяни перекрили нам трубу, а ми починаємо жити без їхнього газу.

Можливо, незабаром, з’явиться «Велика українська стіна» на зразок китайської, яка охороняла сторіччями країну від нашестя північних варварів. 

Ми нарешті підписали договір з Євросоюзом та рухаємось по шляху інтеграції в світову

спільноту. Але для України це не вирішення проблеми, очікувати на диво не варто, слід очікувати на економічні та соціальні потрясіння, оскільки пристосування українських виробників до вимог союзу дуже важкий та хворобливий процес і будуть ті, хто його не переживе.