Перші враження

Два тижні після виборів або світ очима депутата

Уже минуло два тижні, з того часу як усі стовпи перестали бути заліпленими патріотичними «мордами», а «чесні» експерти та політологи блискавично втомилися викривати «падонків» та «нєгодяїв», як то Андрєєв & Co. Хотів би поділитись своїми першими враженнями.

Під час кампанії була лише одна мрія - виспатись! 26 травня вибори відбулися, але те, що стало кінцем для одних, виявилося лише початком для інших… Сльози, злість, втома, нервові зриви, навіть, лікарняні ліжка та багато інших нагород для членів дільничних виборчих комісій від ВР України та голови ЦВК Магери А.Й. Як можна було об’єднати місцеві вибори та вибори Президента і не збільшити кількість членів ДВК! А чи подумали ви про пропускну спроможність дільничних виборчих комісій? Результат — величезні черги під дільницями та маса людей, яка не змогла проголосувати.

27 травня. Усе, довгоочікуваний сон, але ні! Ще не оголошені результати, а на окрузі незаконна забудова. Поки свідома частина громадян займалася збереженням цілісності України шляхом виборів, меркантильні елементи впритул до школи та житлового будинку встановили паркан та планували розпочати забудову і все це саме в день виборів. Однак, дякуючи небайдужим киянам, які повідомили про ці зухвалі дії, ми встигли втрутитися. Поставили забудовнику ультиматуму – «за дві години паркану не повинно бути». Після двох годин ігнорування наших вимог, ми, разом з однодумцями, швиденько розібралися з огорожею. А вже ввечері та в наступні дні, «успішні» кандидати та представники різних політичних партій, почали масово злітатися на місце події, як мухи на мед, та пропонувати свою допомогу. Де ви були, коли ми в багнюці паркан зносили, отримували погрози від забудовника та їх політичних друзів?!

 А в цей час у паралельній реальності, в територіальній виборчій комісії Солом’янського району відбувається зрив виборів. Партія, якій не вистачає кілька голосів, щоб пройти до Київради, просто на просто краде зі столу членів ТВК протокол з результатами виборів однієї дільниці! Браво!!!

Проте це все дрібниці. 2 червня 2014 р. у мене на руках протокол Київської міської виборчої комісії, 7094 з 21380 виборців віддали свій голос за мене, найближчий конкурент набрав 1532 голоси. Кредит довіри — вражаючий. Тепер лише працювати, працювати і ще раз працювати!!! Головна ціль – щоб через рік, люди не плювали мені у спину. Думаю, воно того варте.

Одразу ж після виборів мені почали дзвонити та писати різні «друзі», деяких останній раз бачив у середній школі… Але просто бісять постійні фрази, на кшталт: «Ну, тепер все у тебе буде добре…», «Зараз у парочку схем увійдеш…», «Тепер тобі працювати, взагалі не треба…», «Ну, що коли будемо рєшать вопроси?» і т.д. Земляки схаменіться!!! Навіщо ви свідомо підштовхуєте людину в лайно!!! Більшість цих людей підтримували Майдан, значна частина приймала активну участь. Що ж виходить, якщо не будеш у схемах, у кінці все одно скажуть, що був?! Бо ж «там усі в схемах»! Питання риторичне…

Відношення виборців до своїх обранців я можу охарактеризувати так: «брак спілкування з депутатом». Хапають за руки, вимагають зафіксувати їхнє питання, тут і зараз, всі зразу, немов останній раз мене бачать…  Побоювання не безпідставні! Люди довгий час були відірвані від депутатів, а бачили їх лише перед виборами. На своїх передвиборчих зустрічах я запитував людей, чи знають вони хто представляє їх інтереси, як мажоритарний депутат у Верховній Раді. З більш ніж тисячі людей з якими я зустрівся 1-2 процента знало хто це, одна жіночка до нього навіть звернулася — жах!

Перша сесія. Перше враження – які вони всі різні. Високі і низькі, худі і огрядні, молоді і пенсіонери, багаті і дуже багаті, п’яні, випадкові, чесні, дуже чесні і дуже-дуже чесні! Спільна риса: всі, як один, — кияни J Головний принцип: «Усі, як «путін», а я - Д’артаньян».

Друга сесія. Агов, всі до мікрофону! І не важливо, що я буду казати, по суті, не по суті, головне казати і побільше, щоб потрапити в ефір. «А давайте перевіримо всі рішення Київради з 1991 року! Створимо комісію і будемо перевіряти! А ви очолите цю комісію? Ні, я ж не ідіот, це ж років десять треба працювати, щоб перевірити. Я лише конструктивні та геніальні пропозиції надаю»…

Але тягнути час вічно не можна, навіть народним обранцям, тож, сподіваюся, наступна сесія буде вже змістовнішою (головне, щоб ми від тих змістів не посивіли завчасно). Обіцяю, тримати Вас у курсі - далі буде…