Генерал розвідки, чи шахрай-розвідник?

По Інтернету розповсюджують звернення ветеранів розвідки, в якому викладаються цікаві факти щодо діяльності її колишніх керівників, зокрема генерала С.Гмизи

По Інтернету розповсюджують звернення ветеранів розвідки, в якому викладаються цікаві факти щодо діяльності її колишніх керівників, не знаю чи це дійсно правда, але як то кажуть, "диму без вогню не буває..." (http://trainofnews.at.ua/news/general_rozvidki_chi_shakhraj_rozvidnik/2014-04-22-27#) (http://marchenko.ucoz.ua/news/general_rozvidki_chi_shakhraj_rozvidnik/2014-04-22-24)

Ні для кого вже не секрет, що в усьому світі розвідка – це самодостатня структура, яка крім здобування розвідінформації, ще й забезпечує власні фінансові потреби, створюючи та використовуючи підконтрольні їй комерційні структури. Тому від держави потребує мінімум вкладень, надаючи при цьому досить суттєву допомогу у реалізації зовнішніх державних контрактів, як шляхом лобіювання окремих питань у «ворожих» державах, так і шляхом виявлення і нейтралізації загроз, що можуть виникнути у ході реалізації того чи іншого контракту.

Та це класична теорія, якої додержуються майже всі розвідки світу. Але за часів керування ГУР МО України (з 2010 по 2014р.р.) генералом Сергієм Гмизою, класичні принципи роботи розвідки зазнали суттєвих креативних змін та доповнень. Мабуть для того, щоби збити з пантелику супротивника? Контррозвідки інших держав дійсно були дезорганізовані та перебували у стані «шокового нерозуміння» того, що відбувається в українській розвідці…

А починалося все досить тривіально.

Так, в Брюсселі Сергій Гмиза працював аташе посольства України з питань оборони в Королівстві Бельгія. Працював також в США. Вільно володіє англійською і досить пристойно французькою мовами. Легко входить в контакт з колегами з інших країн. Хоча з іншого боку хитро замкнута людина. Створив широку мережу контактів у Бельгії. Без припадочних амбіцій у спілкуванні з людьми нижче його рангу. Залишив Брюссель в званні полковника.

Його біографія та фото ніде не виставляються в пресі. Витягнути з нього якусь інфу не можливо й кліщами, відразу переводить русло розмови в інший бік. Журналістів зазвичай уникає. Тому ляпів про «агресивну розвідку» майже не допускав. На вигляд русявий, легкої тілобудови, невисокого зросту... Що ще, біографія-як біографія, начеб-то професійного, кадрового, кар'єрного воєнного дипломата.

Водночас, є на початку його дипломатичної кар'єри один цікавий момент. Свою кар'єру воєнного дипломата Сергій Гмиза розпочинав заступником воєнного аташе в Брюсселі Володимира Гонтара. А Гонтар до цього був помічником військового аташе цілого СРСР у Вашингтоні.  У зв'язку з цією деталлю, за весь термін свого перебування на посаді воєнного аташе в Брюсселі Володимир Гонтар так і не одержав постійної акредитації при НАТО. Тому контакти з представниками НАТО здійснював Сергій Гмиза, а не аташе Володимир Гонтар. Тому і був Гмиза зручним для Януковича у питаннях діалогу з НАТО, та й НАТО не було проти (хто ж буде проти продовжувати спілкування із «своїм» інформатором, який змінив посаду, та ще й на більш для них цікаву). Крім того, у Гонтара, наставника Гмизи, був конфлікт з тодішнім послом України в Брюсселі Борисом Тарасюком, який вимагав звітності: як автомобілі воєнних при посольстві накручували кілометраж на спідометрах, та куди його списували. Тому Сергій Гмиза виступав ще й у якості посередника між Тарасюком і Гонтарем. Пасьянс цікавий, такий собі «Фігаро тут, Фігаро там».

Але ж не можна все життя на хитрощах і холуйстві прожити!  Треба в житті хоча б один день на рік бути МУЖИКОМ! А С.Гмиза як був шмаркачем, так їм і залишився. Шмаркач у званні генерал-полковник! Та ще й прізвисько за час перебування у Брюсселі отримав – «ІНТЕНДАНТ»!  Таке прізвисько С.Гмиза отримав за рідкісне вміння догоджати дружинам великих українських посадовців, яким вдало влаштовував шопінги по брюссельським магазинам. От і вся розвідка цього «розвідника», який дивним чином умудрився отримати генерал-майора від Кучми, генерал-лейтенанта від Ющенка, а генерал-полковника - вже від Януковича…

А потім були звинувачення з боку закордонної преси, а вона, як то кажуть, хоч і буває «жовтою», але не з пустого місця сенсацію робить, а дещо перекручуючи та перебільшуючи РЕАЛЬНІ факти. Така вже у них традиція та такі правила – пустих вигадок, тим більше на міжнародному рівні – майже не буває. А з цього і висновок: повідомлення польських ЗМІ про те, що антикорупційне бюро Польщі затримало офіцера української спецслужби у складі злочинної групи, яка намагалась розповсюдити фальшиві облігації уряду США на суму 100 млн. грн. До складу групи входило 6 представників італійської мафії, 2 українця і 2 поляки. Один з українців — офіцер розвідки. Злочинці діяли за планом італійської мафії та «східнослов’янських» спецслужб. Що це —Гмиза так заробляє «в долях» з мафією, чи намагання українських і ще якихось «східнослов’янських» спецслужб провести в Польщі підривну спецоперацію, чи проста злочинна дурість окремого розвідника?

А потім наступне - в азербайджанських ЗМІ з’яви­лася серія повідомлень про поставки українських озброєнь у Вірменію, які мають здійснюватися в рамках конт­ракту між «Укрспецекспор­том» та компанією DG Arms Corporation. Фігурують 12 ракетних систем залпового вогню «Смерч», а також 50 пе­реносних зенітно-ракетних комп­лексів «Игла». В документах пропонується для здійснення поставок використовувати підставні фірми, зареєстровані в ЄС і СНД. А також вказується, що Вірменія вже оплатила 50% договірної ціни, а тому, щоб не ставити під удар військово-технічну й енергетичну співпрацю між Азербайджаном і Україною, у листі голови ГУР МО «Укр­спецекспорту» рекомендується публічно відмовитися від реалізації угоди з вірменською стороною. При цьому вірменській компанії запропоновано імітувати звернення до арбітражу, створивши у свого оточення різко негативне ставлення до керівництва «Укр­спец­експорту» й української сторони, як до ненадійного постачальника. Далі йдеться про можливість конспіративно здійснити поставки комплектів «Смерч» і ПЗРК «Игла» з території Молдови з використанням підставних фірм. Мар­кування на виробах при цьому має бути змінене, а в разі викриття обману слід створити враження, що зброю було взято зі складів у Лівії, розграбованих повстанцями… Не з «пустого ж місця» народжуються такі публікації?, тим більше, що конфлікт «Укрспецекспорту» з вірменською стороною таки мав місце…

Ну а далі, ще гірше. Мабуть останнє звання генерал-полковника від Януковича, було найприємнішим Сергійку Гмизі. Тому і пішов заради нього на порушення чинного законодавства, навіть на злочин! І хоча поки що його вина не доведена, але саме так повідомлялося у пресі: «Відкрито кримінальне провадження за фактом «незаконного залучення окремих підрозділів МО і ГУР МОУ, (начальник генерал-полковник С.Гмиза) до так званої антитерористичної операції, а саме проти Українського народу», які призвели до чисельних жертв на Майдані!». Але попередніх висновків робити не будемо. Є суд, нехай скаже своє слово. Не виключено, що Сергійко Гмиза ще опиниться на нарах. Оце буде справедливо!

Може саме тому, що цей «Фігаро» керував військовою розвідкою, вирішував власні питання, задовольняв не державні, а власні потреби, при цьому задіяв до вирішення схем власного збагачення всю військову розвідку, забувши про потреби держави, Україна так і не дочекалася адекватної УПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ інформації про події, що розвиваються навколо неї. Тому і була неготова наша держава на тлі внутрішніх потрясінь до зовнішньої агресії. Тому і відпочивати в Криму ми тепер не будемо, а в таборі «Артек» та на дитячих курортах Євпаторії тепер будуть бавитись не наші діти, а нащадки окупантів та російські пенсіонери, які вже скуповують житло в Євпаторійських новобудовах, не думаючи навіть про своїх онуків!.

Від імені ветеранів ГУР МО України, Сергій Безверхій