Він вже прикотився

Про тренди та реальність прогнозів від модних візіонерів розповідає блогер, киянин та взагалі громадянин світу Микита Бондарєв

“Куди світ котиться?” — таке питання напівжартома я любив ставити одному своєму приятелю, коли він мені розповідав якісь “страхіття” зі своєї роботи (а він був дільничним інспектором міліції).

На що Славко стабільно відповідав: “Микито, він вже прикотився”. Власне, ця Славкова відповідь — це єдине стабільне, що в цьому світі є. Тому, як на мене, будь-які прогнози з приводу того, яким цей світ буде, — це помісь ворожіння та мрій, яка обмежується тільки фантазією прогнозиста та наявністю у нього вільного часу.

З іншого боку, є така штука, як прогнози трендів. Тобто намагання визначити якісь речі, які будуть найбільше впливати на все інше протягом певного періоду. Наприклад, року. З ними трохи простіше — часу та фантазії вони вимагають не так багато. Проте без ворожіння та суб’єктивності й тут нікуди.

Я аж ніяк не футуролог, але спробую трохи “поворожити й пофантазувати” щодо цих самих трендів-2022. І так, це швидше мої очікування, аніж будь-що більш суттєве.

Повернення до здорового глузду

Зараз, як на мене, з ним криза. В пошані красиві декларації, спільний біг до “правильних” цілей та інша боротьба за “розумне, добре й вічне”. Розвинені країни до такого дійшли, бо плюс-мінус розв’язали якісь базові проблеми. А ті, що розвиваються, — бо хочуть бути як розвинені. Тобто карго-культ, як він є.

І тому сувора реальність вже почала бити по носі. Приміром, кліматичні зміни. От почали розвинені країни ставити собі якісь волюнтаристські цілі зі зменшення вуглецевого сліду. І Україна разом з ними. Ніяких тобі ДВС, зменшення вугільної генерації та видобутку корисних копалин та оце все. Аж тут зненацька виявляється, що за це все треба платити. Зростають ціни на метали й матеріали, що їх використовують в зелених технологіях. Газ дорожчає (бо там РФ, а для неї газ = зброя). З нафтою проблеми. А дві третини вуглецевих викидів взагалі припадає на ті країни, в яких грошей немає на модернізацію енергетики. І що далі?

Екологія — це лише один з прикладів. А скільки їх ще? Та сама гендерна рівність! Якщо ми вже за повагу до всіх гендерів (а скільки їх там зараз вже визнали?) — то це ж кожному гендеру окремий туалет в офісі чи ТЦ потрібен. Це ж скільки санвузлів тоді має бути? Робити туалети “гендерно-нейтральними” — можете собі уявити стос нових проблем.

Повернення до чесності

Це стосується і системи безпеки — як загальносвітової, так і європейської. Ми ж і до, прости господи, Ґрети Тунберг розуміли, що ООН абсолютно застаріла штука. Ну не вирішує вона нічого зараз! Бо просто не може — застрягла у своїх регламентах.

Ну серйозно: кого, скажіть мені, налякають резолюції, що мають рекомендований або декларативний характер? І як можна розв’язувати проблему стримування якоїсь занадто агресивної країни, якщо вона сидить в Радбезі й має право вето, як тієї Ради постійний член?

Або НАТО, яке начебто потужний військовий блок, що може будь-кому зробити “а-та-та”, але чогось здебільшого робить “а-та-та” десь якомога далі від своїх кордонів.

Британський прем’єр Борис Джонсон декілька місяців тому озвучив тезу, що Європа постане перед вибором: підтримка України або російський газ. І це, як на мене, перша ознака того, що світ починає втомлюватися від абракадабри дипломатичних заяв та декларацій.

Повернення до себе

А це вже про Україну. Ми врешті маємо зрозуміти, що та Україна, яку маємо зараз, нікому не потрібна. Не вірите? Подивіться випуск The Economist про світ у 2022 році. України ви там майже не знайдете. Як і Росії як потенційного ініціатора збройного конфлікту в Європі. Ми — поза широким глобальним контекстом. Там протистояння США та Китаю, кліматичні зміни, питання віддаленої роботи, космічний туризм — що завгодно, тільки не вузол протиріч у Східній Європі, годі й казати про власне Україну.

Резюме

Ми просто зобов’язані перестати брехати собі й почати керуватися здоровим глуздом. Навести лад, зрозуміти, хто ми, ким хочемо бути й що можемо дати світу. Подбати про себе зараз. І почати, нарешті, розв’язувати свої нагальні проблеми, а не записуватись на черговий модний марафон. Бо якщо в тебе хворе серце, слабкі м’язи й легені не дуже, то як ти його пробіжиш?