Нетолерантні. Насамперед до себе.

Як багато ми знаємо про найстарішу в Україні молодіжну військово-патріотичну організацію, що зародилася ще в кінці дев'ятнадцятого століття?

Ще задовго до Революції гідності і аж до наших днів, де б в нашій країні не відбувалися заворушення, погроми та інші резонансні заходи за участю молодих людей правого спрямування, ми в тій чи іншій мірі бачимо їх символіку, чуємо згадки про них в пресі. Але як багато ми знаємо про найстарішу в Україні молодіжну організацію, що бере витоки свого розвитку аж з кінця дев'ятнадцятого століття?

За часів перебування території сучасної України в складі царської Росії публічне існування Української націоналістичної організації було просто неможливо, тому молодим людям, що марили в ті часи про незалежну державу для українського народу, довелося об'єднається в спортивне товариство. Ідеологічні засади сучасного «Соколу» сформувалися пізніше, під впливом робіт класиків українського націоналізму ХХ століття, а також програмних документів ОУН і СНПУ. Великий акцент в ідеології організації завжди робився на мілітаризм, який в «Соколі» вважається невід'ємною частиною націоналістичної ідеології. Всупереч публічної декларації ідеології соціал - націоналізму, побут та спосіб мислення роблять сучасних активістів «Соколу» більш схожими в своїх переконаннях швидше з традиційними для центральної Європи право-центристами, ніж з ультраправими. Проте, більшості активістів «Сокола», притаманне неймовірно загострене почуття справедливості. У той момент, коли ці молоді люди стикаються з тим, що вважають вкрай несправедливим по відношенню до простих людей, або тим, чому, на їхню думку, просто не місце в нашому суспільстві, негайно відбувається спонтанна, практично нестримна радикалізація їх поведінки. Саме в такі моменти опоненти «Соколівців» стикаються зі спортивними навичками, вихованими спортивними традиціями, що беруть свій початок ще з 1894 року.

Тренування активістів «Сокола» проходять два-три рази на тиждень. Найчастіше ввечері, рідше вранці. У теплу пору року ці, патріотично налаштовані, молоді люди вважають за краще проводити свої заняття спортом в парках або на пересіченій, в ідеалі лісистій, місцевості за містом, взимку в спортивних залах. Їх розминка починається з силової аеробіки, що має яскраво виражений атлетичний напрям, і сприяє розвитку практично всіх груп м'язів. Досить виснажливі статичні вправи гармонійно чергуються з динамічними навантаженнями в аеробному режимі, з мінімальною кількістю не тривалих перерв на відпочинок. Це багато в чому все той же Кроссфіт, що має чітке мілітарне забарвлення, та якимось непомітним для стороннього спостерігача чином,  перетікає в воркаут, і тим не менше містить в собі безліч особливостей, елементів вправ та вимог до їх виконання, що безумовно вказують на спадкоємність у сучасних молодих людей секретів та методик розвитку своїх фізичних здібностей у активістів «Сокола» початку дев'ятнадцятого століття. Тут, часом, можна навчиться того, що ніколи не дізнаєшся навіть в самих дорогих і модних фітнес клубах. Втім, як і члени будь-якої військово-патріотичної організації, найбільшу увагу у спорті активісти «Сокола» приділяють навичкам єдиноборств та ножового бою.

«Оті дурні, що кричать «націоналіст!», не розуміють і ніколи не зрозуміють, що я зумів об'єднати любов до мого народу з любов'ю до всіх народів світу» 

Остап Вишня

Всупереч поширеним стереотипам про організації правого і ультраправого спрямування активісти «Соколу" не культивують та не пропагують насильство. Під час своїх тренувань вони просто вчяться ефективно його застосовувати, перш за все з метою самооборони. Націоналізм, в їх тлумаченні це не ненависть до інших, але любов до своєї землі, відданість батьківщині і служіння своєму народові. Без умовно, в кожній ситуації та спільноті можуть бути певні винятки, але садизм, тим більше відвертий, в «Соколі», як правило, не заохочується.

У більшості активістів «Сокола» немає прихильності до якогось певного виду бойового мистецтва, швидше за все просто тому, що їх тренування розраховані перш за все на реальні зіткнення в умовах вулиці. В їх вправах превалюють елементи Муай тай, - відпрацьовуються переважно удари ліктями  та колінами. Звертається увага на захисні прийоми «відхиленнями» і пересування. Після чого відбувається робота на мішках або грушах. На снарядах працюють кілька раундів по 3 хвилини. Велика увага приділяється вибуховому характеру ударів, тобто установка дається на максимальну швидкість і силу. Акцент робиться на повторні дії. Удари наносяться як поодинокі, так і об'єднані в 2-х, 3-х ударні серії. Не менше уваги приділяється розвитку у активістів навичкам рукопашу (рукопашного бою). Національні види бойових мистецтв тут рідкість, але аж ніяк не екзотика. Активісти часто запрошують на свої тренування для проведення майстер-класів адептів Бойового гопака та СПАСу .

Значна частина тренування присвячується ножовому бою. Відпрацьовувана до філігранності техніка фінтів та випадів зводиться до «поведінки кобри» - обману противника, раптової швидкої атаки і негайного максимального розриву дистанції. За словами визнаних експертів ножового бою, це найефективніша тактика його ведення як на спортивному турнірі, так і в побутовій різанині. 

Кожне тренування активістів «Сокола» здебільшого повторює попереднє, і тим не менш по-своєму унікальне,- з кожного з тобою залишається якийсь особливий набір знань, навичок, закріплюються вже отримані. Атмосферу цих тренувань ми спробували передати в фотоальбомі і відеосюжеті: