Що спільне у дітей-сиріт й дітей, які мешкають у прифронтовій зоні?

6 сентября 2019, 14:32
0
15

«Місіс Україна 2018» і «Місіс Планета 2018» звернулась до педагогів, які працюють у сиротинцях

Голова громадської організації «Розумне майбутнє нації» Анна Горбань, яку люди знають як телеведучу, «Місіс Україна 2018» і «Місіс Планета 2018», виступила перед педагогами дитячих будинків у рамках Благодійного форуму «Дари ДоброТи» та всеукраїнського проекту «Майбутнє нації – здорова дитина».

Захід відбувся 5 вересня в колонній залі КМДА  та був присвячений темі адаптації дітей та підлітків, вихованців Дитячих будинків в соціокультурне життя.

У своєму виступі «Спільне майбутнє через спільні емоції та персональні успіхи» Анна Горбань звернула увагу учасників на важливість розвитку емоційного інтелекту та формування моделі «я можу» у дітей, позбавлених батьківської опіки. 

Вона також поділилась досвідом роботи з дітьми-сиротами в Києві та з дітьми, які мешкають в прифронтовій зоні, «виведення» їх з емоційних «пасток» неуспішності, на прикладах власних проектів — «Вони вірять у себе» та «Спільне майбутнє через спільні книжки».

«Діти з розвиненим емоційним інтелектом більш впевнені в собі, спокійні в конфліктних ситуаціях, легко адаптуються до нових обставин, успішніше навчаються і користуються популярністю серед своїх друзів і однолітків, — підкреслила спікерка. — Місія моєї громадської організації «Розумне майбутнє нації» — робити світ кращим, допомагаючи дітям, що опинилися в складних життєвих обставинах, а також дітям, які перебувають в зоні збройного конфлікту на сході України.

І не випадково нашими основними проектами є ті, в яких ми працюємо саме з формуванням позитивної емоційної історії дітей.

Мій перший соціальний проект «Вони вірять в себе» з’явився 2018 року. Його ціль — допомогти дітям, позбавленим батьківської опіки, дати їм мотивацію до розвитку та реалізації своїх мрій. У проекті ми працювали з вихованцями Київського центра соціально-психологічної реабілітації. Протягом двох місяців з ними займалися педагоги з театральної майстерності, з вокалу, з циркової майстерності. На завершення діти виступили на професійній сцені, їм аплодував зал. Адже дітям важливо відчувати смак успіху, коли їх таланти цінують, ними захоплюються. Цей досвід запам’ятовується і дає віру в свій талант.

З цими дітьми ми товаришуємо й досі, вони прекрасні, і я вірю, що у них буде чудове майбутнє.

А взимку 2019 року я розпочинала перший етап акції зі збору книжок для школярів, які мешкають і навчаються у прифронтовій зоні «Спільне майбутнє через спільні книжки». Акція має на меті не лише збір і привезення дітям книжок, а й об’єднання людей через спільні книжки,  спільні емоції та почуття.

Під час зустрічей в школах я спілкувалася з дітьми та вчителями про їхнє життя в прифронтовій зоні, проводила майстер-клас з елементарних правил безпеки й першої допомоги в кризових ситуаціях. Зрештою, ми говорили про їхні мрії.

Дівчата змогли приміряти мої корони та стрічки, отримані на конкурсах краси. Ви би бачили їхні емоції! Як говорили директори шкіл, це для них стало чимось неймовірним! Це був посил «Якщо вона змогла, то зможу і я».

Там ми маємо цілий комплекс проблем, які вимагають негайного вирішення, але окремої уваги потребує наявність пост-травматичного синдрому (ПТС), наслідки якого проявляться значно пізніше та становитимуть проблеми не лише для самих нинішніх дітей, але й для суспільства в цілому. Аби уникнути можливих негативних наслідків, потрібно вже сьогодні організувати кваліфіковану корекцію та формування навичок відповідного спілкування для осіб, які надають державні послуги (соціальні працівники, вчителі, лікарі та інші). І тут на перший план виходить спілкування з цими дітьми, позитивні емоції та відчуття, що тебе поважають і тобою цікавляться».

«Взагалі, відчувається, як дітям, з якими ми працювали в обох проектах, бракує уваги. — підсумувала Анна. — Їм, насправді, немає значення, з чим ти приїдеш. Цим дітям цікаво, коли ти до них виявляєш увагу, спілкуєшся. Вони тебе обнімають, цілують, потім вони тобі дзвонять. Адже ти проявляєш турботу про них. І тому наше спілкування для них було дуже важливим. Тому для мене найголовніше — це дарувати їм свою увагу та виявляти повагу до них!»


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
ТЕГИ: чувства эмоции,діти війни,діти-сироти,моделювання емоцій
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.