Історія одного кварталу: цинізм, обман та зрада…

Поки на рівні держави вирішуються фундаментальні питання нашого сьогодення, на місцях, продовжують працювати налагоджені комерційні схеми та продовжується роздача земель під будівництво...

Купівля житла від забудовника чи земельної ділянки під потенційне житло завжди тягне за собою ризики, оскільки часто здійснюється придбання не самої нерухомості, а лише купівля  права на неї та підписується інвестиційний договір. Тому, до питання укладення договору варто підходити дуже відповідально. Потрапивши у проблемну ситуацію із забудовником сподіватися на адекватний суд не варто, і тільки соціальна активність і інформаційний розголос зараз може піднімати нагальні питання мешканців того чи іншого комплексу.

Працюючи над збором інформації про існуючі «схеми» роботи в Києві, я звернув свою увагу на проблемне питання щодо виділення землі у Києві біля затоки Верблюд (район Оболонь), для забудови гольф-клубу дипломатичного корпусу. Але не так склалося, як планувалося… На даний момент ситуація критична. 

Наскільки мені стало відомо, ще на початковому етапі підготовки та аналізу цієї території було визначено та затверджено проект котеджної забудови. Ніби ніяких ускладнень не передбачалося, все йшло по плану. Будівельники підготовлювали котлован, замовники радувались швидкими темпами організації будівництва, громадськість в свою чергу також не випускала із поля зору даний об’єкт. А все тому, що історія місцевості аж дуже не проста. Раніше на цій території розташовувалась кінно-спортивна база, де діти з батьками могли гарно проводити вільний час. Також варто згадати, що саме на цій місцевості біля затоки Верблюд-Оболонь проходили зйомки легендарного фільму «В бій ідуть одні «старики»». Об’єктивно стає зрозуміло, що місцевість легендарна.    

Проте незважаючи на вищезазначене та навіть на те, що з 2017 року затока Верблюд визнана природоохоронною територією, забудовник даного комплексу з початком нового 2018 року почав різко змінювати свої плани. Замість тихого котеджного містечка почали з’являтися багатоквартирні монстри. Це не було передбачено  ні Генпланом, ні власники майбутніх котеджів не були повідомлені про зміни, ні громадськість не поставили до відома про такі різкі зміни... 

Про те, що на такій забудові можна набагато більше заробити ніж просто будувати котеджі, всі знають. Але в даному випадку про гроші і навіть про їхню велику кількість не приходиться говорити, так як мова іде про дітей! Ба більше, хворих дітей. Мається на увазі те, що поряд із незаконно збудованими багатоповерхівками знаходиться дитяча Київська міська клінічна лікарня №1 та центр реабілітації хворих дітей. Замість того щоб дітлахи могли відволікатися від проблем із здоров’ям та насолоджуватись природою, спокоєм та хорошими краєвидами, вони отримують гуркіт будівельників та височенні бетонні стіни.

У зв’язку із даною ситуацією, місцеві жителі  та дві громадські організації розпочали пікетування для того щоб привернути увагу Київської адміністрації та громади.

Схеми даного забудовника на якій збагачується окреме панство не є чимось новим для нашого сьогодення. Черговий прояв корупції на всіх рівнях. Будемо сподіватися, що забудовник все таки зможе змінити ситуацію на краще, адже мова іде про здоров'я маленьких діток. 

Тепер сам собі задаю питання, чому більшість забудовників Києва, щоб отримати бажану землю, презентують дуже привабливі проекти міській владі, потенційним покупцям, потім швидко перетворюються у звичайних бариг. Адже гроші не пахнуть! А може пахнуть? Можливо варто лише глибше копнути?