Що робити з Майданом

18 грудня 2013, 10:10

Власник сторінки

журналист

Українці вдруге здивували світ своєю масовою феноменальною протестною самоорганізацією. Але чи цього достатньо, щоб фантастичним київським Майданом стала вся країна?

Без сумніву, Майдан – глобальний і однозначно пасіонарний сплеск нації. Такі сплески далеко не кожен народ переживає бодай один раз на тисячоліття. Європейці й зовсім вільні й демократичні американці в дикому захваті від побаченого цього року на Хрещатику. І з цього приводу швидко переходять одразу на високий штиль й починають говорити віршами.

Російська еліта контрабандою добирається до Києва хто чим може й потім в моковських Інтернетресурсах захльобується від захвату й заздрості (почитайте Ехо Москви, Сноб.ру). Такого Москва не тільки не знала, але про таке ніколи й мріяти не могла. Звичний до самодержавної покори російський люд починає потроху розуміти, що їх відрізняє від українців.

Але й поруч зі славними досягненнями геть чисто українські парадокси. На фоні стояння величавого Майдану – нищівний програш опозиції на довиборах у Верховну Раду. Так, не це сьогодні головне. Цей парламент вже не відповідає зрослому стану суспільства й потребує якісно нового складу. Але хто на це піде? Хто самовільно покине таке чудове місце? А якщо навіть і знайдуться охочі, то хто їм це дозволить?

Тому не дивно, що довибори виграла влада. Поки 90% українців перебуває за межею бідності, а владу опікує олігархат, завжди знайдуться охочі купити за копійки голоси нещасних, зневірених і одурених людей. Але нехай це десь глибоко в провінції, але ж і в столиці кандидата від опозиції, вчорашнього випускника Лондонської школи економіки, члена «Свободи» переміг ставленик влади Пилипишин, на якому клейма ніде ставити. За нього проголосували ті ж кияни, які так охоче й з великим ентузіазмом підтримують Майдан. Але цього разу вони, очевидно, завагалися відати свої голоси члену «Свободи», яка впродовж останнього часу все зробила устами своїх не дуже мудрих фронтменів, щоб навіть у революційно налаштованих киян викликати недовіру.

Але це, схоже, знак не Майдану, а власне опозиції. Яка ніби теж Майдан, але поводить себе досить невиразно й малопродуктивно, хоча всіма силами прагне представляти Майдан. Не представляє. Не народила ні нових ідей, ні нових стратегій.

А хто може представляти Майдан? Народилися вже такі лідери? Схоже, ще ні. А може, і не треба вже харизматиків, полум’яних промовців, у яких вся сила розуму і діла виходить в запальні спітчі? Може, прийшов час на колегіальний стиль управління й прийняття рішень? Тактично Майдан вже повністю самоорганізувався й дає собі раду. Із стратегією значно складніше.

Здається, вироблення ефективної моделі як управління державою, так і народним волевиявленням – є одним із найвразливіших місць України. Поки вона вже 20 років сахається в крайнощі. То президентська, то парламентська, то гетьманська, то радянська форми правління. Але всі з випробуваних виявилися неефективними. І це не вина українців, а їхня біда. Бо вже кілька століть у стольному Києві не вироблялися й не приймалися якісь важливі рішення. Тому відсутня культура прийняття рішень. Як у владі, так і в опозиції. Що скаже лідер – так воно і буде. А лідер – як правило – ні з ким серйозним не радиться. І йому здебільшого радять те, що йому сподобається. Так нині є у Віктора Януковича. Так було і в командах Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Так, зрештою було і при Леонідові Кучмі, й Леонідові Кравчуку. І досі нічого ні в кого не змінилося. Кулуарність прийняття рішення із залежними від першої особи радниками, без залучення незалежних аналітиків і професіоналів приводи

Серйозність сьогоднішньої української ситуації в тому, що нинішнє протистояння не передбачає будь-яких порозумінь між владою і Майданом. Влада за останній час наробила стільки дурниць, що їй аж ніяк не можна програвати. В будь-якій формі. Інакше все для неї може закінчитися дуже погано. Тому відступати нікуди. Переможцю дістанеться все. Тому так вперто мотався між Москвою, Пекіном і Брюсселем останнім часом чинний гарант. Треба було якнайшвидше дістати бодай грошей і заповнити розкрадену соратниками казну, бо вже на Новий рік і пенсій нізащо було б платити. Тепер він зможе додати кожному пенсіонеру напередодні виборів по сотні гривень – і майже автоматично перемагає. Принаймні, дуже на це розраховує. Але як на ці незароблені, а випрошені кошти, які доведеться незабаром віддавати, зреагують українці – це вже інше питання. Гроші вони як завжди візьмуть, але чи підтримають Януковича на другий термін – питання.

У будь-якому разі остання подачка Кремля має дуже насторожити лідерів Майдану. Без сумніву Віктор Янукович і його команда отримали друге дихання. Що в цій ситуації робити Майдану?

Один із найвідоміших і найавторитетніших українських політтехнологів Сергій Гайдай днями запропонував радикальну пропозицію для Майдану: на піку своєї слави зробити неймовірно красивий і загадковий жест – розвернутися й мовчки розійтися, прибравши за собою неймовірні барикади, сміття та залишки життєдіяльності. Щоб очевидно не програти й зберегти пам’ять й потенційний заряд Майдану. Дуже гарно звучить. Але не думаю, що це прийнятно. Точніше, це, можливо, прийнятно для когось із опозиції, яка досі легко йшла на компроміси. Але не для Майдану.

Опозиція може й далі гратися у вимоги відставки уряду¸ хоч це принципово нічого нікому не дає. Але Майдан добре пам’ятає початок і заклики вождів опозиції стояти до повного переобрання влади й перезавантаження країни. Ці заклики багатьох українців вивели на вулицю й привели до Києва. Але гасло перезавантаження країни все рідше звучить із вуст опозиційних лідерів.

Висловлена Арсенієм Яценюком ідея повернення до парламентсько-президентської форми управління не отримала чомусь належного поширення. А ця ідея могла б бути і тактично реально досягнутою, і досить принциповою перемогою Майдану. Конституція 2004 року не ідеальна, але вона просто значно збалансованіша у розподілі владних повноважень і швидко б привела й до зміни більшості в парламенті, й до формування нового уряду на консолідованій основі, і до оздоровлення ситуації в судово-правових інститутах держави. Крім того, її згодом значно легше було б вдосконалити.

Та я не чув, щоб ідею Яценюка підтримав, наприклад, Віталій Кличко. Чи пропагував Олег Тягнибок. А ця ідея в нинішніх умовах могла б, зрештою, стати інтегральною і сподобатися багатьом бізнесменам-депутатам із табору влади, які не хочуть подальшого загострення ситуації і, виявляється, не дуже задоволені нинішнім станом речей у владних коридорах.

То чого хоче опозиція і куди вона веде Майдан? Схоже, вона не дуже прагне перезавантаження країни. Хоча охоче погодилася б на перезавантаження влади. Вона млява й маловиразна. Не формулює радикальних соціальних завдань, які були б зрозумілі й відповідали нагальним потребам широкої маси людей. Тому її не розуміють на робітничому Сході й у великих мегаполісах Подніпров’я.

Може, добре розуміючи й знаючи стан команд Кличка, Яценюка й Тягнибока, Сергій Гайдай і пропонує розійтися на самому гребені революційної хвилі, щоб згодом ця хвиля не захлиснула всіх поодинці? Але вона вже в будь-якому разі захлисне. Влада надто налякалася. А що вона здатна робити зі своїми опонентами може розказати Юлія Тимошенко.

Тому добре, що Майдан живе й розвивається за власними законами і за ініціативою представників громадськості. Не можна блокувати адмінустанови? Гаразд, ми підемо під приватні офіси відомих владних політиків і розкажемо там все, що про них думаємо. Теж саме буде з їхніми розкішними помешканнями. Майдан продовжує генерувати ідеї і розвиватися. І нехай розвивається. Його не купиш ні великими грішми, ні знижками на газ. Якщо лідери опозиції не здатні його очолити й стати виразниками його ідей, то революційна маса сама знайде отаманів, свідомих національних завдань. Чи не так?

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.

РОЗДІЛ: Журналисты

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на Корреспондент.net.
При копіюванні матеріалів зі сторінки « Новини України і світу» , для інтернет - видань - обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання . Посилання має бути розміщена в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання ( для інтернет - видань) - повинна бути розміщена в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу.
Новини з позначками "Думка", "Експертиза", "Заява", "Регіони", "Гроші", "Влада", "Вибори", "Тест-драйв", "Спецпроекти", "Промо" публікуються на правах реклами.
Розділ Спецпроекти створюється спільно з комерційними партнерами.
Будь яке копіювання, публікація, передрук, чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна", EPA / UPG, суворо забороняється.
Власник веб-сторінки в розділі Я-Корреспондент є автор публікації.

Що робити з Майданом

Ошибка