Батя, старайся!

Напутнє слово українському президенту в його поїздці до Вільнюсу одного з 45 мільйонів громадян і ветерана трьох Майданів.

Шановний Вікторе Федоровичу! Ми з тобою майже ровесники, тому можемо поговорити без зайвих сентиментів. Як чоловік із чоловіком.

Скажу відверто: я тебе не обирав батьком нації. Більше того: все робив, щоб тебе не обрали президентом. Але оскільки так склалися обставини, що всупереч моїй волі ти все-таки очолив мою країну і вже три роки нею, як я і передбачав, безуспішно керуєш, то послухай хоч єдиний раз, що є тебе попрошу.

Чесно кажучи, мені не дуже хотілося б, щоб ти підписав ту справді історичну угоду про асоціацію з Євросоюзом. Із моральних міркувань. Оскільки розумію і відчуваю, щоб тобі ця країна геть байдужа й ти до неї маєш дуже опосередковане відношення. Вчився ти, Федоровичу, очевидячки, кепсько, і в мене є підозра, що не лише вищу освіту (тобто диплом про вищу освіту) отримав заочно, а й середньої путньої не маєш. Тому лише в зрілі роки з`ясував, що Донбас знаходиться все-таки в Україні.

А що таке Україна – тобі й зараз не зовсім зрозуміло. Крім того, що це чудове поле для бізнесу. Але ні ти, ні твої друзі справжнім бізнесом, тобто виробництвом якісної конкурентоздатної продукції в силу своєї кваліфікації й розумових здібностей не здатні. Тому вам, не обтяженим моральними принципами, але охопленими неймовірним бажанням стати багатими й вирватися з традиційної донецької убогості, залишалося лише поцупити кращі шматки колишньої соціалістичної власності й разом із їхньою робочою силою використовувати все це у власних інтересах. Тобто на власний прибуток. Що ви досить брутально останнім часом і робили, витискаючи з робітників і ніби уже ваших підприємств все, що можна. І як результат – за кілька років ставали мультимільйонерами й мільярдерами. І це в розореній країні.

Але щоб зберегти у важких і кривавих трудах нажите потрібне було політичне прикриття. Для чого ви й вигадали Партію Регіонів, як захисника й представника ваших інтересів. Вам навіть вдалося на якийсь час захопити владу й дограбувати цю країну до кінця. Але всьому приходить край. Твоя, Федоровичу, команда веде країну в прірву. Нині в країні величезний платіжний дефіцит біля 8% ВВП, величезний дефіцит б`юджету – 6%, держборг – 40% ВВП. Уже п`ять кварталів підряд знижується ВВП. Котування на українській біржі за останні три роки зменшилися на 70%. Що далі, батя? Погано старався?

Тепер ти очікуєш, що за бездарність твого уряду і твоєї політики має хтось заплатити. Де ти бачиш нині таких дурнів? Гадаєш, що ти такий хитрий і тобі вдасться когось обдурити? Це ти ще можеш своєму вірному й малоосвіченому електорату впарювати мізки, що у всьому винна Тимошенко, що підписала кабальну угоду в 2009 році. Але якщо ця угода була такою поганою, то чому ти, друже, її не змінив? Ти ж перед президентськими виборами переконував усіх, що враз скасуєш цю угоду і укладеш нову, значно кращу. Де ж ця нова угода? Якщо Тимошенко укладала ту стару угоду між господарюючими суб`єктами у форс-мажорних обставинах, то в тебе було три роки спокійного життя для того, щоб усе виправити. Замість цього ти ту угоду власноручно в Харкові підняв до рівня міждержавної. Не пожалівши й української земельки. Тебе обвели в Харкові російські хлопці як пацана, а ти ще й цим пишаєшся і намагаєшся перекласти з хворої голови на здорову. Не по чоловічому дієш, Федоровичу.

А в мене ще й виникла підозра, що ти свідомо зафіксував цю надзвичайно кабальну ціну, щоб можна було комусь 20 млрд. кубометрів газу українського виробітку купувати по 50 доларів США, а продавати по 450. Оце такий бізнес ти прикривав, Федоровичу, вирощуючи все нових олігархів.

Тепер твої хороводи з Росією і Європою щодо перспектив інтеграції завершуються нічим. По дуже простій причині. Ти перестарався, батя. І програв. Ніхто тобі грошей не дасть на стабілізаційний фонд. Бо ти його одразу зі своїми прудконогими  хлопцями роздерибаниш. І це вже всі зрозуміли.

Тому якщо по-розумному, то слід було б піти на всі умови Євросоюзу і підписати з ним угоду. Це задовольнило б єврочиновників політично, а перед тобою відкрило б певні перспективи. Але, схоже, такі гроші як «перспективи» у твоєму колі не ходять. Тобі враз подавай усе і багато. І обов`язково в твердій валюті.

У тебе є ще шанс, батя, наступити на горло власній пісні, яка віддалено нагадує «Мурку», і попри все підписати у Вільнюсі угоду з ЄС. Це в мене єдине до тебе прохання. Мені шкода дітей, котрі мерзнуть нині на Майдані, мені шкода себе, бо разом із ними мерзну із солідарності. Але найбільше мені шкода тебе й твоїх хлопців. Бо рано чи пізно, але студенти з моєю підтримкою, виходячи з логіки розвитку подій, переможуть. А ти, Федорович, завів себе й країну в глухий кут. Тому твої і твоїх дітей ділові й житейські перспективи дуже туманні. Історія свідчить, що ці перспективи можуть просто бути кепськими.

Отож, постарайся, батя, а раптом у тебе вийде зробити правильний вибір? Україна вже його зробила. І цей вибір реалізуєш якщо не ти, то його реалізують уже без тебе. З усіма наслідками, що випливають звідси. Але якби зараз, то було б трохи швидше й тобі б це зарахувалося. Чи не так?