Кінець подвійної гри

Команда чинного українського президента остаточно розкрила карти. І фактично оголошує холодну поки війну як власній країні, так і Європі.

Якщо чесно, то питання про цивілізаційний вибір для дезорієнтованої країни перед командою В.Януковича ніколи й не стояло. По-перше, це малозрозуміле слово не тільки важко вимовляється, а й ще важче усвідомлюється донецькими хлопцями. А, по-друге, ці хлопці, нутром відчувши сприятливі умови для великої гри, прагнули ставити й досягати зовсім інших завдань.

З виконанням особистих завдань у першій половині президентської каденції Віктора Януковича його команда в тій чи іншій мірі впоралася, добряче потріпавши національний бюджет і споловинивши золотовалютний резерв. З отриманих від попереднього уряду 38 мільярдів доларів у державній казні на сьогодні залишилося 20. І ні реформ, ні доріг, ні покращення. Промислове виробництво на очах скорочується. Дещо рятують добрі врожаї. Але ВВП все одно в мінусі. «Призупинення розвитку» як делікатно називає прем`єр Микола Азаров нинішній стан речей, насправді є жорстким падінням.

Отож, «команда професіоналів», котра довела свою вправність на тотальному грабунку країни й привела її до межі, опинилася перед прірвою. Але тривале й нудне загравання з Європою врешті ганебно завершилося, коли стало остаточно зрозуміло, що старенька закривати очі на відверті неподобства, котрі можливі на наступних президентських виборах, ніхто не збирається. І грошей одразу і багато не дасть.

Нині можна дорікати європейським єврочиновникам їхньою наївністю і довірливістю у стосунках із чинною українською владою. Надто багато й довго вони йшли на поступки. На жаль, команда Віктора Януковича розуміє лише поняття грубої сили. І вплив великих грошей. І все. Чи зроблять європейські лідери відповідні висновки, чи знову будуть намагатися виховувати Віктора Федоровича з Миколою Яновичем і вести тонку дипломатичну гру з конкретними пацанами зі славного донецького краю? Як зреагують американські сенатори коли після їхнього настирного одноголосного прохання команда Януковича-Азарова смачно плюнула в їхню сторону? Цікаво буде поспостерігати.

Врешті, Вам, шановний читачу, не здається ганебним і аморальним, коли б нас до демократичної Європи привів пан Янукович? То, може, й краще, що він вчасно розкрив карти?! Україна витримає. Ще не таке витримувала. Але це було б уже занадто об`єднуватися в найкращих намірах із вищеназваним паном і тими, кого він представляє. Як стверджував колись класик революційних подій: перш ніж об`єднатися для досягнення великої мети, слід розмежуватися.

Ситуація ще раз підтвердила, що українцям не допоможе ні Росія, ні Європа. Лише самі можуть навести лад. Пора зрозуміти, що наша крихка демократія - це лише туман, навіяний солодкими мріями. Поки матимемо в країні систему олігархату - нічого доброго не вийде. Ніяка найкраща дипломатія тут не допоможе. Надто великі гроші їй протистоять. Олігархи, яких представляє наш президент, або все куплять, або повбивають, або порозганяють по тюрмах.

І коли сьогодні наші лідери закликають на Майдані вперто йти до Європи, то я хочу запитати їх із ким іти: з Ахметовим, Фірташем, Коломойським, Боголюбовим, Олександром Януковичем? Дуже смішно. Крізь сльози. Та вони споганять у будь-який спосіб найкращу ідею!

Якщо Кличко, Яценюк, Тягнибок і вважають себе національними лідерами, то нехай знайдуть спосіб, у який можна позбавитися від ганебного стану олігархату, тієї жахливої соціальної нерівності, тих ножиць, котрі розрізають і не пожаліють найкращі ідеї і найкращих людей. І розкажуть нам про свої плани.

Люди вийшли на Майдан знову з найкращими намірами, а лідерам їм нічого сказати… Крім банальних і заїжджених старих лозунгів і тисячу разів повторених проклять. І навіть Юрій Луценко, котрий уже більше ніж півроку зібрав інтелектуалів і обіцяє національну програму відродження, повторює ті ж заїжджені слова. Поки нічого нового. І це погано. Це дуже погано. Знову схоже на якусь подвійну гру. Чи не так?