Ззовні столиця все більше нагадує занедбане провінційне місто, а зсередини на машину викачування коштів із бюджету представниками влади
Після доволі товстого шару снігу, котрий практично не
прибирався з вулиць столиці, нині Київ принишк під товстим шаром пилу й бруду.
Але лише окремі кияни тихенько цікавляться: а де ж ті машини для прибирання та
поливання, на які нинішня команда успішних менеджерів виділила сотні мільйонів
коштів? Навіть розкритикована радянська влада зі своїми ідеологічними
менеджерами за Києвом дивилася значно ліпше. А нинішня після короткого періоду
активності, що принесли місту кілька потрібних розв`язок, здається махнула рукою на столицю, котра вперто
продовжує на виборах голосувати проти команди нинішнього президента Януковича.
А й справді: скільки вовка не годуй, а він у ліс
дивиться. Скільки для цих впертих і невдячних киян не роби, а вони не
сприймають славну донецьку команду. То нехай поковтають пилюгу, котра за
півроку зібралася на вулицях, не змита весняними дощами. А владі цей бруд якось
байдужий, вони з нього вийшли й все життя в ньому порпаються. Та й нині – з офісу в машину, а з машини – в зелене передмістя, подалі від смогу мегаполісу.
Судячи з усього, влада знайшла якийсь інший спосіб
утримування столиці у власних руках напередодні неминучих виборів. Хоча можна й
не шукати. За відрихтованим ними ж законом про столицю повноваження мера
зведені до представницьких функцій. Нехай опозиція гризеться між собою за право
висунути свого узгодженого представника на посаду мера. Ну виберуть, ну і що?
Розпорядження бюджетом залишиться в руках голови адміністрації. А в кого гроші – в того й… Правильно, в руках опозиція. Принаймні
попередній досвід у цьому переконує.
Олександр Попов видався багатьом киянам на початку його
київської епопеї цілком притомним і адекватним управлінцем. Але останні півроку
розчарування охопило найоптимістичніших. На вулицях запахло Комсомольском, його
рідним містом, де він, як стверджується, був цілком успішним мером. А у великій
грі Олександр Павлович виявився гарним підносчиком патронів. Але не більше.
Вимагати більшого може лише пан генеральний прокурор
Пшонка за підтримки своїх надзвичайно принципових і чесних заступників, котрі
нині уособлюють вінець справедливості української правової держави. Тому 10
мільйонів гривень виділених Кабміном у травні лише на ремонт генпрокурорських будівель
– копійки у бюджеті. А Кузьміну й Фроловій – подяка за добре
виконану чесну працю. І це крім величезної мегаспоруди, котра нині зростає біля
центрального офісу Гепрокуратури на Різницькій не по днях, а по годинах. Кажуть
тягне десь на мільйонів 200. Але хто ж їх там ці гроші посміє рахувати?!
Так хто спроможний
зламати цю залізобетонну систему, котра вростає в землю країни як ракова
пухлина й роз`їдає її останні
животворні клітини? Опозиція? Ну, мабуть, лише вона може висунути якусь
альтернативу й щось змінити. Але ви чули про якісь альтернативи? Я – ні. Про
кандидатур на посаду мера розмов багато. Претендентів вдосталь. Але серед них
успішних і адекватних управлінців не лише з певним досвідом, а й відповідними
морально-світоглядними якостями не видно. Петро Олексійович Порошенко? Так він
же не управлінець. Він – суперуспішний бізнесмен, котрий страждає страшною
мукою, що в Ахметова, Коломойського, Пінчука, Ярославського грошей більше ніж у
нього. Максимум можливого – Київ стане трохи більше схожим не на Комсомольск, а
на Вінницю. І це, звичайно, добре. В нинішній ситуації.
Не винесуть же вожді нинішньої
опозиції на мера Києва енергійних і принципових Олександру Кужель чи Анатолія
Гриценка, котрі за своїми діловими й світоглядними характеристиками , здається,
найбільше пасують Києву. Вони сподіватимуться на Порошенка, котрий пообіцяє їм
гроші на президентську кампанію. І може, навіть трохи дасть. Небагато, трохи,
бо, кажуть, дуже скупий.
Але до виборів ще треба дожити. І мабуть, варто все-таки для
зручності й відповідності суті перейменувати вічний Київ у Новокомсомольск. Або
в Новоєнакієво. На Новодонецьк він поки не тягне. Чи не так?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.