Політичне ґвалтування як інформаційна технологія

Судячи з відсутності нових ідей і смислів у виборчій кампанії до ВР, програти мають усі. Але найбільше – виборці.

Схоже, об`єднана опозиція (ОО) вибори не виграє. Врешті, вона їх програла, коли проголосувала за змішану виборчу систему. А нинішніми вкрай беззмістовними лозунгами «Ми їх зупинимо!» вибори не виграють. Це вже зрозуміло. Більше того: це завчасно було зрозуміло. У нинішніх лідерів опозиції не вистачає ні сили, ні відваги, ні хисту самостійно приймати рішення. Вони в якомусь анабіозі.

І це при тому, що новий лідер ОО Арсеній Яценюк в публічній полеміці досить ефектний і ефективний. Виглядає добре підготовленим і переконливим. Як молодий лідер він очевидно прогресує й досить легко переграє чи не найсильніших опонентів з провладного табору. А якщо перестане копіювати дещо істеричні нотки Юлії Володимирівни й демонструватиме спокій та витримку, то його вміння формулювати розумні речі, знання критичних реалій сьогодення, молодість і завзяття в поєднанні з чистою репутацією на фоні абсолютної відсутності опозиційних конкурентів, можуть згодом дати добрі результати. Але згодом. І лише можуть.

Поки все це слова, якими по горло сита країна. Все вже сказано. І давно. Потрібні реальні справи, принаймні, реальні пропозиції та ідеї. Врешті, зовсім не обов`язково виводити народ на мітинги та демонстрації. Досить пропонувати змістовну, привабливу й ефективну програму, сформульовану в кількох реченнях.

Вже більше тижня тому Арсеній Яценюк пообіцяв у передвиборчих перегонах перейти на конструктив. Та, схоже, сам себе злякався. Мабуть, справді всіх влаштовує такий розклад сил, коли опозиція ставить перед собою завдання лише не дати супротивникам сформувати конституційну більшість. І таким чином погодилася на політичне ґвалтування. Слабаки?

А як у дуже сильних? Замах був на гривню, а УДАР вийшов на копійку. Чи на рубель? Більшого пустопорожнього передвиборчого лозунгу як «Прийшов час УДАРУ» і вигадати важко. Але на безриб`ї і рак – риба. Відсотки він набирає, але завдяки не супротивникам, а друзям по опозиції. Якби хотів позмагатися із супротивниками, то висунув би пристойну економічну й соціальну програму та пішов би з нею на Схід. А так доходить інформація, що УДАР у славному Донецькому краї навіть пристойні штаби й агітацію не розвернув. Питання на рубель? При такій постановці питання час УДАРУ ніколи не наступить. Схоже, що й не планувався. А що планувалося? Пригальмувати ОО?

Не перестає дивувати Віктор Ющенко. І навіть не стільки він, як його штабісти й штабістки. Ну коли вони вже зрозуміють, що спричинили в Україні космічну катастрофу. І не виправдавши довіру народу, обдуривши його в найсвятіших сподіваннях, вони всі втратили моральне право голосу. Українці ніколи не вибачать Віктору Андрійовичу його бездарне президентство. Власне, зраду. Залишається звертатися за прощенням до Бога.

Але відверті наміри Ющенка взяти участь у нинішніх парламентських виборах на чолі своєї неіснуючої партії свідчать, що людському цинізму й інтелектуальній обмеженості справді немає меж. Аби лише хоч трохи, хоч пів відсотка відібрати голосів у ОО… І уже б заробив би якусь копійку й виправдав взяті перед нинішньою владою зобов`язання. І заразом помстився. Ще раз. Тій, що в тюрмі. А заодно й народу, що його не оцінив.

Дивують комуністи. Яскравим і наступальним креативом, густо замішаному на цинізмові. Червоні так нещадно сварять своїх найближчих соратників і, очевидно, фінансистів, що стає дуже смішно. Але питання: кому смішно? Тому, в кого в кишенях щось є, чи тому, в кого нічого немає? А других переважна більшість. Тому слоган «Ешь ананасы. Рябчиков жуй. День твой последний приходит, буржуй!» подобається багатьом. Цікаво: чи подобається він роботодавцям з ПР? Схоже, подобається. Адже їхні голоси залишаються в спільному бізнес-проекті, який зветься «більшість у ВР».

Але практика суперуспішного червоного інформаційного терору, який за останні місяць-два приніс комуністам подвоєння рейтингу, доводить на що здатна пропаганда й агітація в руках одного-двох креативних журналістів, наділених максимальною довірою й щедрими фінансовими вливаннями.

…Однак, влада однозначно має щось втратити. Не може не втратити після майже трьох років покращення, де покращили собі життя лише кілька олігархів. І Петро Симоненко з молодою леді. Лишається лише відкритим питання: чи помітили це покращення основна маса українців? А якщо помітила, то чи пов`язує це з вдалим господарюванням Януковича-Азарова?

У будь-якому випадку, якщо регіонали нині й програють, то не завдяки успішним діям опонентів із опозиції. А найперше завдяки критично мислячому народу, який на відміну від офіційної опозиції, що погодилася на політичне ґвалтування, не хоче миритися з економічним ґвалтуванням. Чи ще потерпить?