Остракізм породив в Афінах ідіотес і на Гіперболі вмер

В Україні остракізм відродився і за рівнем демократії вона нині перебуває в часі Давньої Греції 5-го століття до н.е. Й інколи неймовірно відстає

Як стверджує Аристотель в своїй знаменитій «Політиці» чи не найпершим методом збереження демократії від зазіхань надміру сильних осіб і запобігання тиранії став остракізм. І – щоб ніхто не сумнівався – це придумано мудрими греками з найблагородніших міркувань. Запроваджений остракізм після повалення тиранії Пісістратидів у Афінах близько 508 року до н.е. знаменитим реформатором Клісфеном як профілактичний засіб. Молода демократія після повалення режиму тиранії відкрила можливість вільної політичної конкурентної боротьби. Не маючи досвіду існування в демократичному середовищі й чітко визначених правил та норм, нерідко ця боротьба набирала таких форм, що ставила під питання саме існування держави. І треба було якось цей розгул демократії припинити.

Отож, раз на рік за рішенням спеціально обраної Ради п`ятисот на голосування в Народні Збори виносилося питання про необхідність остракізму. Якщо таке рішення приймалося, тоді ставилося на широке голосування, в якому брали участь не менше ніж 6 тисяч осіб. В призначений день у призначене місце кожен афінянин (чоловік) мав принести глиняний черепок (остракон) з накресленим іменем громадського діяча, якого слід було піддати остракізму. Тобто вислати його з держави років так на 10. І кожен мав вільно вказати ім`я людини, котра заважає йому особисто жити, а державі спокійно функціонувати. І той, проти кого було подано найбільша кількість голосів, мав у десятиденний строк покинути Афіни. Проте вигнанців не лишали прав громадянства й власності. Після відбуття строку, все це йому поверталося. Крім того, за рішенням Народних Зборів вигнанець міг бути поверненим у разі критичних випадків.

Така профілактика збереження демократії привела до того, що остракізму, тобто вигнанню, були піддані ледь не всі видатні люди Афін. А сама профілактика досить часто перетворювалася на спосіб зведення особистих рахунків. Відомий давньогрецький історик і філософ Плутарх приводить історичний анекдот, котрий цілком можливо є реальним фактом.

У часи греко-перських війн було широковідоме ім`я знаменитого полководця й громадського діяча Аристида Справедливого. Розпочавши свою громадську діяльність як активний прихильник реформ Клісфена, котрий й запровадив остракізм, він незабаром відходить від участі в угрупуваннях, котрі знаходилися в надзвичайно гострому протистоянні, й займає унікальну позицію, що відрізняє його від усіх інших політиків тих часів. Захоплення й любов сучасників він викликав своєю надзвичайною справедливістю, бо інтереси держави завжди ставив вище особистих. Обраний стратегом, Аристид став одним із героїв Марафонської битви, що зупинила навалу персів, і згодом очолив виконавчу владу Афін.

Наскільки пам`ять людська коротка, а вдячність надзвичайно швидко перетворюється в ненависть, довів інший не менш знаменитий діяч того часу – Фемістокл. Блискучий оратор, він переконав афінян, що Аристид забронзовів і став гальмом на шляху розвитку міста, котре він справедливо хотів перетворити (і згодом таки перетворив!) у морську столицю світу. І афіняни розгубилися й чимала частина з них вирішила просто не брати участь у голосуванні, отримавши образливе прізвисько ідіотес. А Фемістокл закликав до голосування громадян із околиць.

…В день народного волевиявлення Аристида зустрів на вулиці якийсь прийшлий чоловік відверто простого походження і попросив написати на черепку його ім`я. Аристид здивувався й запитав, чому він хоче позбавитися людини, відомої своєю справедливістю й відданістю місту? І чи не образив його особисто чимось Аристид? «Ні, – відповів випадковий прохожий. – Я навіть ніколи його не бачив і не знаю. Просто надоїло звідусіль чути «справедливий та справедливий»… Аристид мовчки написав своє ім`я на остраконі й віддав його чоловіку.

Більшістю голосів співгромадян Аристид, один із найблагородніших і найдостойніших синів Афін, за визначенням Геродота, відправлений у вигнання. І лише навала персів змусила афінян згадати про свого героя й повернути його через 2 роки знову на Батьківщину. І у важкий час цей мужній і великий чоловік забув про образи й пішов до війська служити під командою Фемістокла. І разом вони остаточно вигнали персів із Греції.

Цікавий подальший перебіг їхніх доль. Головний керівник визволення Греції від персів Фемістокл згодом теж обрид афінянам і піддався остракізму. Але це був антипод Аристида й дуже амбітний чоловік, для нього на першому плані були власні інтереси. Тому, образившись на афінян, він перейшов до персів, де згодом безславно зник у вічності. А Аристид у славі й пошані дожив свого віку в рідних Афінах.

З набуттям демократичного досвіду остракізм зовсім перестав виконувати роль профілактики тиранії й перетворився в засіб усунення з політичної арени політичних супротивників. В Афінах боролися дві могутні партії і остракізм 417 року мав остаточно вирішити між ними суперечку. Але оскільки жодна партія не була переконана в своїй перемозі, то в останню хвилину вони домовилися між собою і разом написали ім`я другорядного й нелюбого в Афінах демагога Гіпербола, який, врешті, й вигнано.

Цей випадок спочатку розвеселив афінян, але згодом розгнівив і на їхню вимогу практика остракізму на цьому була припинена.

… У світі пройшло дві з половиною тисячі років. А в Україні вони ще й не починалися. Десь зависла в часі. Чи зависли її випадкові сучасні лідери?