Віталій Кличко: мер чи не вмер?

Вибори столичного градоначальника ще не оголошені, але пристрасті навколо нині майже порожнього місця досягли вершин київського дна

Скажемо чесно, що ніяких би дискусій з цього приводу не існувало, якби не постать всенародного улюбленця Віталія Кличка. Прийнявши рішення будувати політичну кар`єру в Україні, він несподівано серйозно втрутився в усталений розклад політичних сил і політичних протистоянь. За якихось кілька останніх років періодичної появи на вітчизняному небосхилі, створивши політичну партію під досить простою й невибагливою назвою «УДАР» (що, врешті, розшифровується цілком імпозантно – Український демократичний альянс за реформи), Кличко несподівано вигулькнув на політичній арені як третя сила з 10% рейтингом. Й, здається, поламав чимало планів та намірів. Схоже, це стосується не лише влади, чиїм відвертим опонентом він себе позиціонує. Може, це одна з несподіванок для опозиції, з якою він співпрацює, але все ж не йде на повне об`єднання, враховуючи її серйозні внутрішні проблеми.

Розпочавши політичну кар`єру з виборів до Київради, Віталій вже здобув певний досвід досить екзотичної української політичної діяльності двічі програвши на виборах надто меткій команді Черновецького.

Як би там не було, але в уяві киян, які хоч і пізно, але зрозуміли свою помилку, він залишається найпершим претендентом на пост мера міста з рейтингом близько 26%. Та треба думати, що чимало столичних мешканців не зовсім підозрюють, що реальних повноважень у мера нині немає. І влада не віддасть їх чужому чоловіку! Бо в Києві практично всі капітали країни. А для нинішніх можновладців – це головна мета й сенс їхньої діяльності.

Справді, враховуючи очевидну наявність відсутності серйозних повноважень столичного мера, законодавчо обрізану нинішньою владною командою, вступати в суперечку за порожнє місце було б не дуже далекоглядно. Ще якби ці вибори проходили разом із виборами Київради – тоді ще був би якийсь сенс у боротьбі. Могла б створитися б якісно нова сила. А так – один у полі воїн. На якого скинуть після проведення Євро-2012 і фатального спорожнення казни всі гріхи. І який виявиться у всьому винним. Звичайно, можна буде вступати в суперечку, доводити свою правоту й всіма силами відбріхуватися від неправди. Але чи це гра Віталія Кличка? Чи досить він підготовлений у всіх сенсах, щоб відстоювати господарську діяльність міста, не маючи для цього ні прав, ні коштів, ні відповідного досвіду?

Так, перебуваючи нині на підйомі електорального зростання 1-1,5% щомісяця, навіть не маючи виразної альтернативної програми й могутньої команди, він міг би лише на критиці прорахунків влади досить ефективно використати мерську компанію для нарощування політичних м`язів на загальнонаціональній арені. І без сумніву щось би додав до своїх електоральних здобутків. А якби ще й гарна програма та кілька авторитетний незаангажованих людей…

У будь-якому випадку за умови, якщо вибори відбудуться в липні (а пізніше владі просто немає сенсу їх проводити), то здобувши пост мера столиці за підтримки всієї розрізненої й об`єднаної опозиції, Віталій Кличко прийде до тих же питань з чого й почав. Тобто, чим тепер виправдовуватиме довір`я киян? Гучними словами? Чи ще гучнішими лозунгами тієї ж об`єднаної й роз`єднаної опозиції? А прагматичні кияни, котрі ще декілька років тому купилися на дармову гречку Черновецького, одразу захочуть якихось реальних добрих справ. А Віталій зможе їм запропонувати лише видовища за своєю участю на оновленому Олімпійському. І що далі?

А далі осінні вибори до Верховної Ради, котра нині хоча й віддала президенту чимало своїх повноважень, та все ж поки лишається головним законодавцем у країні. Відповідно й визначає правила гри. То може, є сенс відкинути всі другорядні справи, пригамувати на певний час власні амбіції й сконцентрувати всі сили на виборах до найвищого законодавчого органу? Який, врешті, й поновить народовладдя в столиці й повноваження голови? І зробить ще багато добрих справ.

Може, об`єднана опозиція врешті зрозуміє, що єдиною силою, котра зможе суттєво поповнити свій електорат на Сході та Півдні країни, є партія «УДАР» Кличка? І за рахунок її успішного просування в ці непрості регіони можна буде розв`язати чимало загальнонаціональних проблем. І тут присутність Віталія Кличка була б набагато важливішою за його ефемерну присутність на посту столичного мера, де кияни й так проголосують проти улюбленої ними Партії регіонів. Звичайно, це якщо дбати про загальнонаціональний успіх. А якщо лише про власний – тоді можна й далі провокувати Віталія Кличка на боротьбу за пост київського мера. Чи не так?