Об`єднання опозиції як запрошення до братської могили

Юлія Тимошенко із-за ґрат продовжує визначати порядок денний країни. Інколи її заклики нагадують щирі пориви легендарного Сусаніна

Тимошенко ніколи не була сильним стратегом. Ні в опозиційній діяльності, ні при владі. Блискучий тактик. Найкращий у країні оратор і трибун. З цим ніхто не посперечається. Але рішення на перспективу – що кадрові, що управлінські, що соціально-економічні – ніколи не були її сильною стороною. Тим більше ніхто не чув, щоб якісь рішення вона приймала на основі моніторингових досліджень, фахового й широкого обговорення. Кулуарні посиденьки з двома-трьома вірними соратниками, приносили невисокої якості рішення. І це засаднича помилка надзвичайно харизматичної і пасіонарної особистості.

Але є велика підозра, що високий рівень недовіри до ЮВТ жителів нашої країни є чисто емоційним фактором і спричинений зовсім не якістю прийнятих рішень на урядовому рівні. Дуже схоже, що розкішна манера одягання, коли ледь не щодня мінялися сукні від найдорожчих європейських брендів, викликали емоційний спротив в убогій країні.

Звичайно, сукні Леді Ю на параді розгнузданої розкоші, влаштованої лідерами країни, починаючи від Леоніда Кучми і завершуючи Віктором Януковичем, видаються невинними забавами. Тим більше, що Тимошенко на відміну від згаданих осіб досить довго займалася бізнесом і теоретично, й практично могла собі заробити на жіночі прикраси. Але чомусь надзвичайно успішний політик успішної Німеччини канцлер Ангела Меркель на фоні Юлії Тимошенко вічно виглядала бідною і дуже нещасною родичкою…

Одним словом, прикрих помилок і недоречностей навіть на побутовому рівні Юлія Володимирвівна зробила чимало. Я вже не говорю про ті регулярні й ритуальні прокльони й особисті дошкульні образи на адресу своїх опонентів, котрі не зовсім пасували до милої красуні, що мала б саме жіночістю, добротою й мудрістю об`єднати навколо себе все вітчизняне політичне воїнство. Врешті, все це не могло не повернути проти неї. Найжорстокішим чином.

І ось нині в сухому залишку, маючи зовсім невеликий рівень довіри, і величезний відсоток недовіри вітчизняного виборця (і перше, й друге базується на емоційному несприйняті яскравої й талановитої особистості, в чому провина найперше самої ЮВТ), не зробивши нічого, щоб цей рівень негативу подолати, пані Тимошенко закликає всі партії об`єднатися під дахом її рідної «Батьківщини».

Хіба Юлія Володимирівна чи її команда вже згенерували якісь ефективні консолідуючі країну ідеї? Може, вони знайшли як подолати той величезний бар`єр недовіри, котрий має партія Тимошенко? Може, вони мають програму виходу країни з того убогого стану, в якій вона перебуває? Тоді чому про це ніхто не знає? Отож, це справді виглядає як миле запрошення до братської могили.

Так, відомо, що завдяки непересічній харизмі та блискучим ораторським та трибунним якостям лідера «Батьківщини» її політична сила за час виборчої кампанії ледь не в півтора рази збільшувала свої показники. Але схоже на те, що Юлію Володимирівну не випустять із-за ґрат. І взагалі не допустять до участі у виборах. Чи зможе її замінити Арсеній Яценюк, до якого питань у виборця ще надзвичайно багато?! Риторичне запитання.

Я абсолютно певен, що заклики Юлії Тимошенко до об`єднання продиктовані лише благими намірами. Але саме цими намірами, як відомо, прокладена дорога в пекло. У закликах ЮВТ був би сенс, якби соратники з самого початку прийняли б її ідею про об`єднання всієї опозиції під одним знаменом нейтральної партії на чолі з моральними авторитетами. Це було б якісно новий поворот у вітчизняному політичному русі, який би міг потенційно сконсолідувати на себе політичні й виборчі симпатії народу. Але не склалося. Найшвидше з егоїстичних міркувань соратників.

Тому заклики до об`єднання під проводом «Батьківщини» виглядають спробою притопити благенькі човники своїх молодих попутників і по їхніх політичних трупах пробратися до твердого ґрунту парламентського захисту.

Очевидно, ЮВТ не це має на увазі. Але хто сказав, що при об`єднанні політиків і політичних сил, котрі не мають яскравих ідей і переконливих програм, нове утворення вбере в себе більше позитиву, а не негативу від попередніх структур? Може, все-таки, уклавши пакт про ненапад і вірогідне об`єднання в майбутньому парламенті, дати простір для розвитку своїм вірогідним партнерам? Адже дехто з них цілком здатен претендувати на симпатії й голоси зневіреної частини українців у проблемних регіонах. І зможе це зробити значно ефективніше від «Батьківщини». Чи не так?