В солодкому передчутті передвиборчої гречки

Вже більше місяця минуло як у вітчизняному інформаційному просторі з`явилося кілька нових ідей щодо подальшого розвитку країни. Але вони мало кого зацікавили. Бо винні в цьому інколи й самі ініціатори

Група відомих і поважних людей виступила з ініціативою організації Національного «круглого столу», котрий мав би виробити якісно нові правила гри й навколо цих правил об`єднати країну. Але досі за цей стіл ніхто не сів.

І, схоже, ніхто вже й не сяде. Є всі підстави стверджувати, що це чергове мертвонароджене дитя наївних вітчизняних мудрагелів. І не тому, що в країні не потрібен діалог зі всіма розумними й зацікавленими людьми щодо пошуку виходу країни з глибокої моральної та інтелектуальної кризи. І не тому, що неприємно чи не почесно посидіти й подискутувати із такими світлими й мудрими людьми як ініціатори цього зібрання – В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

А тому, що ті, хто нині вплетений в український соціум, реально займається бізнесом, наукою, освітою, охороною здоров`я, хто повсякчас стикається з методами нинішньої української влади, очолюваної суціль донецькою професурою, схоже, сенсу не бачать щось доводити тим, хто прийшов нині керувати Україною. Надто по-різному вони думають і діють.

Переважна більшість переконана, що змінити перебіг подій неможливо. Народ не вірить, що можна якось виправити ситуацію. І небезпідставно. Вже скільки змінилося при державному кермі людей, а практично всі виявляються примітивними провінційними демагогами, здатними лише якомога більше поцупити з бюджету й подалі заховати на власному хуторі.

Декларація, прийнята групою, надзвичайно розумна й глибока. Але абсолютно неконкретна. ЇЇ сентенції завуальовано натякають на чинні проблеми, але навіть приблизно не вказують, що слід робити, щоб їх позбутися. В країні відсутня стратегія дій. Навіть не визначено послідовність проблем, які треба розв`язувати в першу чергу. Команда Віктора Януковича стверджує, що одночасно розв`язуватиме всі вузли. Але 2 роки при владі показали, що вони ще навіть не приступали до їхнього розв`язання. Схоже, що й не збираються.

Бізнес за своєю природою соціально безвідповідальний. Він має інші завдання й іншу мету. Тому очікувати від команди президента, де бізнес складає основу, національно відповідальних рішень не доводиться.

Але чи зміниться ситуація, коли до влади прийде команда Юлії Тимошенко? Чи Арсенія Яценюка? Адже в цих командах суціль бізнесовий склад.

Певні відповіді на це питання дають оприлюдненні теж уже з місяць 5 принципів Анатолія Гриценка, котрий представляє нову хвилю вітчизняного політикуму. Авторитетний серед експертного середовища й уже досить відомий в країні своїми кваліфікованими й енергійними коментарями, він потроху стає лідером громадської думки, про що свідчить опитування проведене серед інтернеткористувачів.

Але його 5 принципів ніхто за великим рахунком навіть не розглядав. Ні команда Тимошенко, ні команда Яценюка. Ні тим більше команди Кличка й Тягнибока. Принаймні, свого ставлення до них ніхто з названих не оприлюднив. Хоча саме опозиційним силам спрямовані пропозиції Гриценка, котрі при їх прийнятті могли б значно поліпшити якісний склад майбутнього парламенту. Та й довіру до себе суттєво підняли б серед суціль розчарованого українського виборця, котрий переконаний, що всі однакові.

Можливо, варто поєднати всі інтелектуальні пошуки докупи й звести їх під один дах Національного «круглого столу»? Таким чином ініціатива 1 грудня набула б предметності, а ідея молодого перспективного українського політика, освячена авторитетом визнаних вітчизняних інтелектуалів, стала б предметом серйозного аналізу для об`єднання здорових демократичних сил.

…А поки глухо й темно в українському громадському житті, де панує недовіра, розчарування й скепсис. Шоу, «звьозди» естради й футбольні баталії місцевих команд, де аборигенів уже давно витіснили прудконогі бразильці, цілком замінюють пошуки розв`язання економічних та соціальних проблем. І українці, здається, блаженно завмерли в солодкому передчутті дармової гречки, котра як завжди посиплеться з панського столу місцевих олігархів напередодні чергової виборчої кампанії.