Мене дивує не хабарник, мене дивує система
Мене завжди дивує, коли ЗМІ повідомляють, що десь
затримали посадовця на хабарі. Ніби це був одинак. Про його оточення — ані
слова. Наче цю людину навмисно виводять за межі загальної системи. Але ж він —
лише гвинтик великого корупційного механізму. Висмикують одного окремого
виконавця, щоб не говорити про всю систему. А вона існує вже не одне
десятиліття і, на жаль, досі успішно функціонує.
Мені вже доводилося писати про те, як влаштована
корупційна вертикаль. У кожній адміністративній структурі — міністерстві,
державному органі чи іншому відомстві — роками вибудовувався механізм
систематичних поборів із громадян. Формувалися своєрідні «тарифи» за надання
послуг, які людина й без того має отримати відповідно до закону.
Йдеться про виділення земельної ділянки, погодження
документації, отримання дозволу чи іншої адміністративної послуги. До речі,
саме у сфері адміністративних послуг останніми роками відбулися, мабуть,
найбільш позитивні зміни в боротьбі з корупцією. Але в багатьох інших сферах
стара схема продовжує жити.
Візьмемо для прикладу земельні питання. Система
працювала приблизно так. За погодження кожної одиниці виміру — скажімо, сотки
землі — встановлювалася певна «такса». Вона могла змінюватися залежно від
цінності ділянки, її розташування, міста чи села. Наприклад, у середньому — 20
доларів за сотку.
Далі рядовим спеціалістам встановлювали план: за місяць
потрібно було зібрати визначену суму. Частину вони залишали собі, а решту
передавали безпосередньому керівнику. Той залишав свою частку і передавав гроші
вище — районному, обласному керівництву, аж до вершини цієї вертикалі. Міністри
чи керівники центральних органів також брали свою частину, а решту передавали
далі. Кому саме? Це вже інше питання.
Згодом система ставала ще досконалішою. Нагорі вже не
чекали, скільки принесуть. Там рахували, скільки соток погоджено до виділення,
множили на встановлену норму «відрахувань» і вимагали конкретну суму.
Так і будувалася корупційна вертикаль. Її основою стала
успадкована ще з радянських часів система нескінченних погоджень буквально
всього. І так працювала майже кожна вертикаль, кожне відомство, кожна галузь.
Паралельно аналогічні «погодження» надавали десятки інших інстанцій —
природоохоронні органи, санітарно-епідеміологічна служба та багато інших.
Причому платили однаково — і за незаконне рішення, і за абсолютно законне.
Часи, безумовно, змінилися. Можливо, сьогодні вже не
існує офіційних планів зі збору коштів. Але маю великі сумніви, що самі
корупційні вертикалі справді ліквідовані. У цій системі кожен виконує свою
роль, і всі разом працюють на спільний результат.
Тому коли затримують якогось дрібного чиновника, всі
інші залишаються осторонь. Складається враження, ніби відповідальність несе
лише одна людина, хоча насправді вона була лише елементом значно більшої
конструкції. При цьому майже ніхто не ставить питання про відповідальність тих,
хто створив або роками підтримував таку систему.
Що потрібно зробити, щоб її демонтувати? Насамперед
максимально скоротити кількість органів і посадовців, які мають право щось
погоджувати. Ліквідувати структури, що фактично паразитують на нескінченних
процедурах. Натомість запровадити іншу модель відповідальності — коли конкретна
посадова особа відповідає, у тому числі кримінально, лише за одне: чи є
законним те чи інше рішення щодо виділення, передачі, видачі або погодження. І
все.
А поки що ми й далі читаємо в новинах, що десь чергового
чиновника спіймали на хабарі. І думаємо: який негідник! Не замислюючись над
тим, що це лише маленький гвинтик великої системи. Та хто дозволив би йому
діяти самостійно?
Про саму систему, як правило, — жодного слова.
Можливо, тоді варто було б поставити питання і про ефективність численних
органів, покликаних боротися з корупцією. Їхні працівники чудово знають, як
працює ця система. Вони отримують високі зарплати, але суспільство найчастіше
бачить лише боротьбу з окремими виконавцями — своєрідний «бій із тінню», як
кажуть боксери. А країна давно чекає не показових епізодів, а справжніх
нокаутів для всієї корупційної системи.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.