Будемо й далі гризти морквину?

Війна — це лише відмовка

Абсолютно безтурботно витрачають гроші ті, кому вони дісталися надто легко. Без поту й крові на долонях, натертих щоденною працею. Ті, у кого не болить голова від напруженої розумової роботи. Ті, кому гроші впали ніби з неба, розлучаються з ними без особливого жалю.

Саме такі люди й становлять основну клієнтуру керівників усіляких МСЕК. Прокурори. Невже вони так перепрацювали, щоб не лише «заробити» такі гроші, а й так легко з ними розлучатися? А потім ці самі гроші переходять до керівництва «охоронців закону», аби ті заплющували очі на певні речі. А вже ті, хто нагорі, своєю чергою, підгодовують ще вищу гілку влади. І все це дерево квітне й пахне французькими парфумами.

А де ж першоджерела цих легких грошей, що потім рухаються вгору цією драбинкою? Усі незаконні доходи беруть початок із бюджету. Це колишні державні кошти, які внаслідок усіляких схем перекочовують до приватних кишень.

Ми всі спостерігаємо, як непримиренно ведеться боротьба з цими незаконними доходами, ім'я яким — корупція. Заспокойтеся, ніхто нікого по-справжньому ловити не збирається. Хіба що хтось із учасників фінансових схем занадто зарветься — тоді на нього спустять усіх собак, і начебто порядок наведено. У Хмельницькому одну пані показово «розіп'яли», а в Києві, як виявилося, беруть удвічі більше. Нікого по-справжньому так і не приборкали. Знову знайшли стрілочників.

Дороги як ремонтували в багнюку й мороз, так і ремонтують. Комунальники як безкарно знущалися з людей тарифами та платежами, так і продовжують це робити.

Але ж це не нічийні гроші. Це державні кошти. Наші з вами. Тільки йдуть вони зовсім не до нас. Цілий прошарок людей уважно стежить за цим процесом. Їх теж час від часу «прополюють», наче бур'яни в полі. А на їхньому місці виростають нові. Для чого я про це? Та просто набридло дивитися на одну й ту саму картину. Актори в цьому цирку теж незмінні.

Поки не з'явиться політична воля залити це корупційне болото хлоркою, усе так і залишатиметься. Чекати змін — наївно.

У нас усе налаштовано на функціонування Системи. Лише людина, яка не розуміє, як вона працює, може сварити міністрів чи депутатів. Вони все чудово розуміють. Але змінити Систему не можуть. Скільки разів мені вже доводилося пояснювати: придумати хороший закон — ще нічого не означає. Спробуйте провести його через усі законодавчі процедури! Або від закону нічого не залишиться, або не залишиться вже вас.

Війна — це лише відмовка. Навпаки, саме зараз можна було б ухвалити найрадикальніші рішення. Але для цього хтось на самому вершечку влади має спочатку наважитися їх прийняти. Та не хочеться вилазити з комфортної теплої ванни. Тим більше — ухвалювати рішення, які перекриють усі грошові потоки. Адже на їхніх берегах годується так багато охочих.

Європейський Союз? Це як морквина. Хто дуже розсердиться — нехай її гризе! От і гриземо далі ту морквину.