Путінський
режим як спадкоємець сталінського терору
Пам’ять про
жертв політичних репресій — це не лише скорбота за минулим. Це моральний обов’язок
сучасності й застереження для майбутнього. Історія вчить: зло, яке не було
засуджене до кінця, має властивість повертатися — у нових формах, під новими
прапорами, але з тією самою сутністю.
У ХХ
столітті український народ пережив одну з найжахливіших сторінок своєї історії
— сталінський «Великий терор». Радянська тоталітарна машина знищувала всіх, хто
наважувався бути вільним: інтелігенцію, духовенство, селян, військових, митців,
учителів. Мільйони були репресовані, сотні тисяч — розстріляні, закатовані в
таборах ГУЛАГу, знищені голодом або депортаціями.
Причина
була простою: Москва завжди боялася української свободи. Українець,
який пам’ятає свою мову, свою віру, свою історію і свою гідність — завжди був
загрозою для імперії. Саме тому сталінський режим намагався вирвати українську
ідентичність із корінням.
Сьогодні, у
ХХІ столітті, світ знову бачить знайомий сценарій. Путінський
режим, прикриваючись міфами про «історичну Росію» та «відновлення величі»,
фактично відтворює модель сталінського імперського терору. Це не просто війна
за території. Це війна за право українців існувати як окремий народ.
Масові
вбивства в Бучі, Ірпені, Маріуполі, Ізюмі. Катівні на окупованих територіях.
Викрадення українських дітей. Депортації цивільного населення. Переслідування
священників, журналістів, учителів. Руйнування церков, музеїв, шкіл. Усе це —
не випадкові злочини окремих солдатів. Це системна державна політика.
Новітній
геноцид українського народу
Так само,
як за Сталіна, сьогоднішній Кремль прагне зламати українську волю через страх. Ідеологія
путінізму багато в чому є модернізованою версією сталінізму: культ вождя,
зневага до людського життя, репресії проти інакодумців, мілітаризація
суспільства, контроль над правдою та переконання, що імперія має право
знищувати тих, хто не хоче їй підкорятися. Це і є суть
проімперського геноциду.
Геноцид
починається не лише з кулі чи ракети. Він починається зі спроби заперечити
право народу на існування, назвати його «вигаданим», стерти його мову,
культуру, пам’ять.
Саме це сьогодні робить Кремль щодо України.
Але історія
має й інший урок: жодна імперія не є вічною. Радянський
Союз упав, бо був побудований на брехні й крові. Так само неминуче руйнується й
сучасна російська імперська модель. Її агресія є не проявом сили, а симптомом
страху — страху перед вільною Україною, яка самим своїм існуванням руйнує міф
про «русский мир».
Сьогодні,
вшановуючи пам’ять жертв політичних репресій, ми повинні не лише згадувати
минуле. Ми повинні називати зло своїм іменем.
Сталінізм
не зник — він змінив форму.
І сьогодні його обличчя — путінський режим.
Наш
обов’язок — пам’ятати, свідчити і боротися, щоб ніколи більше жоден народ не
став жертвою імперського терору.
Вічна
пам’ять усім невинно убієнним.
І вічна шана тим, хто сьогодні захищає право України бути вільною.