РОСІЙСЬКИЙ СЛІД У СЕРЦІ ПЦУ — ЗБРОЯ ПІД РЯСОЮ І МОВЧАННЯ СИНОДУ

ЗАБРОНЬОВАНІ ПЕТРАНЮКИ: ТРИМАТИ ЗБРОЮ НЕ МОЖНА, А ПРОДАВАТИ ЗБРОЮ СБУ– ЗАПРОСТО!

Як торговець зброєю з іжевськими пістолетами і вбивця став «настоятелем» кафедрального собору ПЦУ й чому Митрополит Епіфаній так вперто досі мовчить

«Фонд пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» / Розслідування

Церква. Вбивство. Зброя. Кров. Броня від фронту. І вельми коштовний автомобіль у подарунок Предстоятелю – що це? Це не про помилки молодості. Це про свідомий вибір, повторений десятки разів. Розслідування від Філарета до Епіфанія – що спільного?

Коли людина вперше переступає закон, це може бути слабкістю. Коли вдруге – збігом. Коли протягом 20 років, систематично, в різних містах, з різними злочинами, з однаковою схемою виходу – це спосіб життя.

Брати Петранюки з Коломиї – Тарас (архієпископ Тихон) і Назар – обрали цей спосіб свідомо. Церква, байдуже, чи це УПЦ (МП), УПЦ (КП), УАПЦ, чи ПЦУ, – для них ніколи не була покликанням. Вона була дахом.

За останніх 20 років – різні міста, різні злочини, різні статті КК України. Але схема одна: Злочин → Затримання → Хабар → Умовний термін → Нова посада в церкві → Новий злочин.

Кримінальні справи в Україні для таких, як Петранюки, є не проблемою, а виключно видатками. Це не метафора. Це задокументована практика. Шахрайство в Луганську – кримінальне провадження закрито терористами квазіутворення ЛНР, хоча громадянин Петранюк і досі перебуває в статусі обвинуваченого за законом України. Пожежа храму – інсценована, наслідком стала короткочасна заборона в УПЦ (КП). Державна зрада – провадження є, вироку немає. ДТП зі смертельним наслідком – вирок умовно. Продаж російської зброї – угода зі слідством, вирок умовно. Та всьому є початок, а є й кінець...

Обидва брати Петранюки – на волі. Один очолює Тернопільсько-Бучацьку єпархію Православної Церкви України. Другий – віднедавна є керівником Кафедрального собору Святих Кирила і Мефодія тієї ж єпархії та Церкви. Обидва заброньовані, бо «святі слуги».

КАНОН, ЯКОМУ ДВІ ТИСЯЧІ РОКІВ

Є одне канонічне правило, якому дві тисячі років. Воно просте, як вирок: священнослужитель не може тримати зброю в руках. Саме тому держава під час війни звільняє кліриків від несення бойової служби. Саме тому їх бронюють. Саме тому вони не йдуть у траншеї.

Але що відбувається, коли людина, яка торгувала зброєю – пістолетами з глушниками та бойовими патронами за тисячі доларів, – отримує церковний сан і державну броню від мобілізації через брата-архієпископа?

В Україні 2025 року це відбулося. І Священний Синод ПЦУ вже про це знає.

«Спочатку ти ходив кривими дорогами»

Коли Патріарх Філарет вручав Тарасу Петранюку архієрейський жезл, він сказав йому відверто: «Спочатку ти ходив кривими дорогами...».

Це було у 2008 році. Відтоді «криві дороги» архієпископа Тихона (Петранюка) стали ще більш заплутаними, викривленими та небезпечними.

Тарас Іванович Петранюк, відомий під церковним іменем Тихон, – архієпископ Тернопільський і Бучацький Православної Церкви України, уродженець міста Коломия Івано-Франківської області. Восьмий рік він очолює кафедру, якою жив і яку розбудовував Блаженноспочилий Митрополит Мефодій – людина, пам'ять якої сьогодні захищає наша громадська організація, що першою вивела цю справу в публічну площину.

Його молодший брат – Назар Іванович Петранюк, 1982 року народження, теж з Коломиї. Накивавши п'ятами з УПЦ московського патріархату, у липні 2025 року він несподівано став «настоятелем» цокольного поверху Кафедрального собору Святих Кирила і Мефодія Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ.

Несподівано для всіх, крім тих, хто «відіправ» його криваве, зрадницьке, кримінальне минуле.

Русський слід: що продавав «отець-настоятель»? Зброю Іжевського заводу!

Броварський міськрайонний суд Київської області. Справа №361/1231/22. Вирок – 20 квітня 2022 року. Стаття – ч. 1 ст. 263 КК України: незаконне зберігання, носіння, придбання та збут вогнепальної зброї і бойових припасів. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104021746)

Хронологія злочину

15 листопада 2021 року. Київ, проспект Броварський, біля магазину Novus. Продаж переробленого пістолета Р-411 виробництва Іжевського механічного заводу (Росія) із саморобним глушником та трьома саморобними патронами. Ціна – 2200 доларів США.

20 грудня 2021 року. Бровари, вулиця Марії Лагунової. Продаж пістолета BROWNING Mod. 1935 (9 × 19 мм), пістолета Р-411 (9 × 18 мм) та 89 бойових патронів. Ціна – 6300 доларів США та 700 гривень.

Покупець – агент СБУ, що діяв на підставі конфіденційного співробітництва. Це була спецоперація. Фігурант Петранюк прийшов на зустріч свідомо і продав зброю.

Того ж дня, 20 грудня, його затримали. Наступного дня до Києва терміново прибув брат – архієпископ Тихон.

За даними джерела, особисто обізнаного з обставинами справи, «вирішення питання» обійшлося приблизно у 80 тисяч доларів. Справу перекваліфікували, матеріали осіли під грифом. Але вирок усе ж відбувся – угода зі слідством, 5 років умовно.

А потім – через три роки – сан і броня.

Держава дозволила бронювати священнослужителів не з доброти. За цим стоїть тверда канонічна логіка, визнана православною традицією від апостольських часів.

Будь-який священнослужитель у жодному разі не може брати участь у бойових діях, застосовувати зброю та проливати кров. Священнослужитель, котрий є носієм особливої благодаті Святого Духа – Подавця життя, аж ніяк не може проливати кров і забирати життя.

Оскільки канони Православної Церкви мають на меті лікування та зцілення людської душі, заборона у священнослужінні тих, хто використовував зброю, має глибокий терапевтичний ефект. Священнослужитель, який сам потребує духовного зцілення, не може бути духовним лікарем для інших.

66-те Апостольське правило не знає винятків. Канони святого Василія Великого (правила 8, 11, 43) однозначні: руки, що торкалися зброї з метою позбавлення життя, не можуть тримати Євхаристичну Чашу.

Тепер поставимо питання руба.

Назар Петранюк не просто «торкався» зброї. Він її зберігав, носив і свідомо продавав.

Судом доведено два епізоди. За тисячі доларів. З іжевськими пістолетами та саморобним глушником.

Людина, яка має на совісті тяжкі гріхи, більше не може бути священиком і відправляти Літургію.

Він не може бути священиком. Але він став «керівником кафедрального собору». І він заброньований від мобілізації саме тому, що є «священнослужителем».

Держава бронює його від зброї. Бо він – «той, хто зброї не тримає».

ТРИМАТИ ЗБРОЮ НЕ МОЖНА, А ТОРГУВАТИ ЗБРОЄЮ – ЗАПРОСТО!

Система без фільтрів: три відомства, жодної перевірки

Офіційні відповіді на запити, отримані у травні 2026 року, малюють картину системного провалу контролю.

ДЕСС підтвердила: Назар Петранюк включений до списку бронювання, поданого єпархією його брата. Перевірки судимостей не передбачено. Перевірки конфлікту інтересів між архієпископом і його братом не передбачено. Відповідальність за достовірність даних несе той, хто підписав документи, тобто сама єпархія Тихона Петранюка.

НАЗК роз'яснила: єпархія є юридичною особою приватного права – норми про конфлікт інтересів на її керівників не поширюються.

Печерський ТЦК повідомив: Назар Петранюк перебуває на обліку в Тернопільському РТЦК. У розшуку числився з 03.02.2025 по 16.06.2025, а далі – о диво! – стає кліриком ПЦУ, ще й з офіційною посадою і, не звершивши жодної Літургії, як нам уже відомо, стає заброньованим через структуру брата, б'ється в «Дії» та офіційно має право виїжджати за кордон – як і його брат Тарас – нібито у паломницьку поїздку на Афон. Тепер це так називається.

Три відомства. Три відповіді. Жодне не перевіряло, чи має право ще донедавна клірик УПЦ московського патріархату – можливо, заборонений або позбавлений сану, засуджений за вбивство та збут вогнепальної зброї – на бронювання, користуючись прогалиною в законі та родинними зв'язками в ПЦУ. Київська Митрополія автокефальної УПЦ/ПЦУ вперто мовчить.

«Це справа моєї совісті. Я зупиню цю ганьбу – чи за допомогою Предстоятеля і членів Священного Синоду, чи без»

Наталія Шевчук, голова Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, стежить за архієпископом Тихоном Петранюком протягом восьми років – відтоді, як він зайняв кафедру, якою опікувався Предстоятель УАПЦ, Митрополит Київський і всієї України Мефодій: «Це справа моєї честі. Кафедра в Тернополі – це все життя Митрополита Мефодія. Це не просто адміністративна одиниця. Це духовна спадщина, яку він вибудовував роками. І те, що там відбувається з 2015 року і донині під керівництвом Петранюка, – це наруга над пам'яттю Його Блаженства, над усім, чому він присвятив своє життя. Я доведу цю справу до кінця і закрию цей рашистський притон у центрі Тернополя. Деколи документи, які потрапляють мені в руки, здаються неможливими. Неможливо повірити, що це правда. Я дивуюся, як Петранюку вдається досі триматися за керівну посаду, використовувати Церкву і залишатися безкарним у ПЦУ. Це в голові не вкладається. Священний Синод, Предстоятель дозволяють таку публічну ганьбу, такі канонічні злочини. І роками на це заплющують очі, як ті мавпенята, що нічого не бачать, не чують і нікому нічого не коментують. Маю одне запитання, яке ставлю відкрито: за що архієпископ Тихон подарував коштовний автомобіль Митрополиту Епіфанію на день народження? Він зробив Предстоятеля співучасником своїх брудних справ? Чи розраховує, що дорогий Владика й надалі покриватиме його, і цим виграє час для завершення злочинів, які він досі веде на Тернопільщині? Я жодним чином не звинувачую вас у змові. Але я запитую: чи усвідомлюєте ви, якими руками зароблені гроші на цей подарунок? І головне – що ви зробите тепер? Якщо факт подарунка не мав місця, скажіть це публічно. Ми опублікуємо спростування першою новиною. Якщо мав – поясніть, як це узгоджується з вашим обов'язком захищати Церкву від тих, хто перетворює її на кримінальне прикриття. Якщо ви промовчите, мовчання залишиться в архіві цієї Церкви назавжди. Ця ганьба для нашої Церкви має бути зупинена. Чи Предстоятель так не вважає? У Митрополита Епіфанія є два рідних брати – чи Його Блаженство теж їх забронював Указом Предстоятеля, який не перевіряється жодною структурою на відповідність? Чи все ж навіть сам Глава автокефальної УПЦ/ПЦУ до такого не додумався, як його «відморожений» архієрей Тихон?

Дорогі архієреї, священнослужителі нашої Святої Церкви! Я запитую вас як вірянка: ви насправді не відчуваєте присмаку «русського міра», коли співслужите, берете благословення і цілуєте руку Петранюку? Коли ви – архієреї ПЦУ – співслужите з архієпископом Тихоном, ви хоч усвідомлюєте, з ким стоїте поруч у вівтарі перед лицем Господа? Чи вам байдуже?

Митрополит Епіфаній говорить про «русський мір» на кожній проповіді. Його Блаженство має рацію: «русський мір» є духовною зрадою, не сумісною з українською Церквою та українською ідентичністю.

Але. В єпархії автокефальної ПЦУ служить архієпископ із підозрою в державній зраді та, за наявними даними, з паспортом громадянина ДНР, обвинувачений за шахрайство, людина, що збирає з вірян гроші, а потім їх не повертає, обіцяє за винагороду забронювати будь-кого під час війни… І таких епізодів вже десятки.

Тихон Петранюк особисто – це задокументовано у відкритих джерелах і підтверджено свідками – 2018-го підступно напав на священнослужителя УАПЦ – Івана Бойка просто під час недільного богослужіння на очах у вірян села Винятинці Заліщицького району. Священик опинився в лікарні з травмами голови. Факт побиття зафіксовано у матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР. Церква тоді промовчала, а владика Тихон тим часом легалізувався в канонічному лоні Помісної Церкви.

Таким самим чином, його молодший брат засуджений за вбивство та збут зброї іжевського виробництва. Зброї з тієї самої країни, що вбиває українців. Цей брат-злочинець тихо проник до кліру ПЦУ. Заброньований. Захищений Державою Україна.

І Синод мовчить, як в рот води набрали. Тому просте запитання до Предстоятеля: де закінчується «русський мір» і починається Тернопільсько-Бучацька єпархія під керівництвом Тихона Петранюка? Бо з боку різниця, як на мене, не дуже помітна. Чи Предстоятель іншої думки?

ЧОМУ МОВЧАТЬ?

Якщо все написане – неправда, чому архієпископ Тихон Петранюк не подав на нас до суду? Чому не скликав пресконференцію? Чому Назар Петранюк не з'явився у Тернополі й не відправив жодної Літургії у «своєму» соборі, навіть у Престольний день Святих Кирила і Мефодія, не співслужив братові-архієреєві, а замість нього Хрест підносив попередній керівник протоієрей Василь Божаківський?

Чому Священний Синод утримується і не оприлюднює жодної офіційної заяви – ані на захист архієпископа, ані з вимогою розслідування?

Практика Вселенського патріархату і будь-якого серйозного церковного суду знає одне правило: невинний захищається. Винний мовчить і тягне час.

Де той самий церковний суд УПЦ/ПЦУ, що викликає архієреїв УПЦ (КП), але роками не спроможний розглянути «подвиги» свого архієрея – керуючого Тернопільсько-Бучацькою єпархією?

Відповідь одна: ПРАВДА! Той, кому немає чим захищатися, МОВЧИТЬ.

7 червня Предстоятель і архієреї на запрошення архізека Тихона Петранюка прибудуть до Тернополя для вшанування Тернопільської Матері Божої. Можливо, хоч там зробіть перед лицем вірян і представників державних органів офіційну заяву? Байдуже де – після Літургії, на мальовничому острівці серед озера під час трапези чи після, перебуваючи на могилі Предстоятеля УАПЦ вікопомного Митрополита Мефодія. У Бога всі живі, тож, скажіть, хоч би не людям, а Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви митрополиту Мефодію, кафедру якого сплюндрували і ґвалтують з 2015 року!

Митрополит Мефодій будував цю кафедру з молитвою, жертвою і живою вірою. Це його душа – втілена в камінь і дерево. Сьогодні понад 70% землі під собором Духовного центру УАПЦ - відчужено під комерційного забудовника. На місці майбутнього храму – законсервований фундамент і бур'ян.

«Настоятель» цього «собору» – у Києві. Жодної Літургії в Тернополі. Жодної присутності. Лише рядок у реєстрі – і державна броня.

А що з чоловічим монастирем Святих Петра і Павла в Ниркові? Він і досі належить ліквідованій УАПЦ чи вже відчужений у приватні руки родини Джуринських?

Це і є «служіння» родини Петранюків на кафедрі Блаженнішого?

Ніхто з нас не вічний, колись ми всі залишимо цей світ. Саме наше життя стане свідченням віри. У Кафедральному Соборі Різдва Христового є ніша, де зберігаються останки людей, що були колись поховані на цьому місці. Над ними – слова: «Ви були такі, як ми, а ми будемо такі, як Ви».

Сподіваюся, що незабаром Церква прийме правильне та відповідальне рішення щодо Тернопільсько-Бучацької єпархії і людини, яка перетворила церковну структуру на «оплот «русського міра» на Тернопільщині.

Угода зі слідством: що насправді стоїть за «визнанням вини»

В українському праві угода про визнання винуватості – це не просто пом'якшення вироку. Це співпраця зі слідством. Обвинувачений визнає вину і передає слідству інформацію.

Назар Петранюк уклав таку угоду. Отримав умовний термін. Вийшов на волю.

Що він передав слідству – офіційно не розкрито. Але ми маємо підстави вважати, що йдеться про мережу постачання, про людей, з якими він співпрацював, про канали, якими рухалася зброя іжевського виробництва теренами України під час війни.

Це буде предметом наступних публікацій.

Іжевський завод. Паспорт ДНР. Луганське слідство

Деталі, які не можна ігнорувати.

Пістолет Р-411 – виробництво Іжевського механічного заводу, Росія. Саме з таких заводів постачалася зброя на окуповані території. Саме такі канали відстежує СБУ.

Архієпископ Тихон (Петранюк) – власник паспорта громадянина ДНР, кримінальний злочинець і державний зрадник, симпатик «русського міра» – голосував на засіданні Священного Синоду ПЦУ як його повноправний член.

Петранюк Тарас Іванович офіційно став підозрюваним у кримінальному провадженні за статтею «Державна зрада» – після того, як слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва зобов'язав СБУ внести відомості до ЄРДР.

Брат – підозрюваний у державній зраді з паспортом ДНР. Другий брат – продавав зброю іжевського виробництва через агента СБУ і пішов на угоду зі слідством та був засудженим.

Що далі: або канони для всіх, або ПЦУ – не Церква

Тест для Митрополита Епіфанія простий.

На фронті зараз служать капелани ПЦУ – справжні пастирі, які ризикують життям поряд із солдатами. Вони не бронюються через братів. Вони просто йдуть і служать.

А в Тернополі «настоятель кафедрального собору», засуджений за збут зброї, якому за канонами заборонено навіть тримати зброю в руках, сидить у тилу під захистом церковної броні, виданої єпархією рідного брата.

66-те Апостольське правило сформульоване чітко. Канони святого Василія Великого не мають строку давності. І жоден коштовний автомобіль, подарований будь-кому, не скасовує те, що написано у Книзі Правил Святих Апостолів.

Або ці правила діють для всіх, або Православна Церква України перетворюється на те, чим її хоче зробити клан Петранюків, – на сімейне підприємство з торгівлі індульгенціями в час війни.

Ми володіємо сотнями годин аудіо- та відеозаписів. Є документи. Є свідки – люди, готові говорити відкрито і під власним іменем. Є матеріали, що стосуються угоди зі слідством: що саме передав Назар Петранюк правоохоронцям – і яка мережа постачання стоїть за пістолетами іжевського виробництва. Є матеріали про землю під «собором» – хто забудовник, хто отримує гроші, які документи підписував архієпископ.

Якби ці матеріали лягли на стіл Священного Синоду, архієреї посивіли б кілька разів, настільки це далеко від будь-якого уявлення про те, чим має бути Церква Христова.

Вони будуть опубліковані. Послідовно. З документами. З іменами.

Але спочатку – можливість відповісти.

Архієпископу Тихону Петранюку: спростуйте кожен факт цієї статті. Поясніть канонічну підставу призначення брата. Поясніть, що відбувається із землею під собором. Зробіть офіційну заяву – або Синод зробить її щодо вас.

Назару Петранюку: з'явіться у Тернополі. Відправте Літургію. Доведіть, що ваш сан – не фейковий папір для броні.

Матеріал підготовлено на основі: вироку Броварського міськрайонного суду №361/1231/22 від 20.04.2022; рішення Апеляційного суду м. Києва №759/2926/16-к від 26.06.2018; відповідей ДЕСС №2063/11-99/26, НАЗК №205-06/33281-26, Печерського ТЦК №3544 (травень 2026); офіційних заяв Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Мефодія; відкритих судових реєстрів та канонічних джерел православного права.

Редакція направила офіційні запити до Священного Синоду ПЦУ, Митрополита Епіфанія, архієпископа Тихона Петранюка, СБУ та Офісу Генерального прокурора. Відповіді будуть опубліковані, хоч якими б вони були.