Азербайджанці хочуть у БРІКС?

Кожна країна має свої інтереси, головне, щоб вони не були на шкоду нам

Випадково втягнувся у несподівану дискусію. Під постом свого знайомого, шановного журналіста та продюсера, вихідця з Криму, азербайджанця за походженням, натрапив на міркування його одноплемінників про те, як Азербайджан допомагає Україні.

Смикнув мене чорт за язика запитати: а як же БРІКС? Ну і почалось. Не моя мовляв справа, з ким Азербайджан укладає договори. І взагалі для азербайджанського народу головне свої інтереси. А Україна десь там, не серед головних питань. А ще Україна 30 років зовсім недостатньо підтримувала цю країну у боротьбі за свої землі.

Ну відповів, що так само може сказати і Вірменія. Що їй відповісти? А в нас війна. Тільки погіршив ситуацію. І навіть сказали, що ось АЗС SOKAR в Україні працюють, і це, мовляв, сприяє нашій безпеці. Нібито, не будуть ординці бити ракетами по азербайджанським АЗС. Марно було пояснювати, що агресору начхати, куди потраплять його ракети.

Заодно дізнався багато цікавого. Що Азербайджан має непрості стосунки з Іраном. І що гроші із країни виводити зовсім непросто. Тому і створюється в Грузії та Україні мережа АЗС, щоб цілком законно виводити гроші до Європи та Америки. Зробити це із Азербайджану неможливо. І що з країною-агресором їм сваритися зовсім нема резону. Бо гроші. Та знаємо ми все про ці гроші!

Для чого я пишу про це? Війна поєднала багатонаціональний народ України. І нам зрозуміло, що є загальноцивілізаційний шлях розвитку, за який ми боремося. А є у світі цілком закостенілий шлях авторитаризму. Яким шляхом піде кожна країна – це мабуть їх особисті справи. Нам нема потреби когось відмовляти. Та й особливо вдаватися до нюансів різних чвар в інших регіонах, нам теж немає часу. Війна у нас. Але ми уважно дивимося на те, хто і що сьогодні робить. Щоб потім при нагоді поставити свої запитання.

Що стосується того, що іноді у нас лунають заклики типу «ігноруємо АЗС SOKAR», то після блокувань польського кордону були заклики бойкотувати польські товари. Але чомусь від того цих товарів на прилавках наших магазинів не поменшало.

Всі ці конфлікти із взаємними звинуваченнями родом із радянщини. Від загальних злиднів. Чим активно користуються ординці. Це Україну, за їхніми словами, створив Ленін. І Казахстану не було. Що Азербайджану не було – мовчать поки що. Настане час і таке скажуть. Тому Алієву і доводиться крутитися. Ми це розуміємо. Але за всі свої справи доводиться рано чи пізно відповідати. Що тоді скажуть?

Тому до всіх подібних речей треба ставитись спокійно. Ми знаємо, що не ми повинні сказати Азербайджану «дякую» за роботу його SOKAR в нашій країні. А вони повинні за це дякувати нам. Що ми є демократичною країною, в якій вигідно працювати економічним структурам інших країн. Нехай навіть вони належать їхньому президенту. Але галочку у своїй свідомості треба поставити.

Про народи не йдеться зовсім. І навряд чи прості азербайджанці взагалі знають, що таке БРІКС. Зрозуміло, що кожна країна має свої інтереси. Головне, щоб вони не були на шкоду нам.