Поляки хочуть наступити на власний хвіст?

Немає вічних друзів та вічних ворогів, є лише вічні інтереси.

Спостерігаючи за всім, що відбувається у світі навколо питань нашої країни, просто переконуєшся, що у світі, де правлять гроші, важко сподіватися на мораль і справедливість. Як тільки ці поняття стикаються з чиїмось інтересами, можна отримати протилежне від очікуваного.

Друзям-полякам велике спасибі за те, що дали притулок безлічі наших біженців. Хоча на них отримували постійну допомогу Євросоюзу. А ще українці вирішували проблему нестачі робочих рук, займаючи робочі місця тих поляків, хто виїхав до інших країн із вищим заробітком. І це сприймалося як звичайна даність.

Але свої власні «шкурні» інтереси виявилися вищі, навіть за небезпеку війни для своєї країни. Так, нападуть на нас якщо впаде Україна. Але свої гроші треба заробляти вже і сьогодні. Хто там заважає нам отримувати гроші від Євросоюзу на сільгоспвиробництво? Україна? А давайте заблокуємо їй кордон, щоб не перебивала своєю продукцією наші інтереси. І далі одержуватимемо дотації. Любов їх до нас закінчилася? Чи її й не було? Тільки гроші допомоги Євросоюзу на перерозподіл?

Цікавий нюанс: щойно спробували поляки заблокувати й залізницю, одразу зіткнулися із жорсткою реакцією поліції. Бо поляки наступили на власний хвіст - інтереси своїх експортерів. І за декілька годин блокування було знято. А кордон продовжують блокувати.

Скільки років ми намагалися переконати Німеччину, що сильна залежність від російських енергоносіїв є небезпечною для них самих. Поки вони не зіткнулися з відвертим шантажем, навіть думати про це не хотіли. А переступили через підірвані газопроводи, і нічого не сталося. Не змерзли. Сьогодні Німеччина найважливіший партнер та помічник України в Європі. Але... Не робиться рішучий крок у питанні поставки необхідної кількості озброєнь. Виправдовуються небезпекою ескалації. А у розібраній корейській ракеті знайшли сотні деталей із Європи. Хтось продовжує заробляти гроші.

А от якщо почати вводити у відповідь обмежувальні заходи стосовно польського експорту в Україну? Що тоді заволають? Ми до вас із усім серцем, а ви отак? А якщо поїдуть українці додому, хто працюватиме в Польщі? Своїх повертатимуть?

Підтверджується відома істина, що немає вічних друзів та вічних ворогів. Є лише вічні інтереси. Які кожен має відстоювати. Іноді й твердими методами. І що швидше це зрозуміє інша сторона, то швидше повернеться дружба.